Зворушлива до сліз історія турботи доброї людини про безнадійно хворого собаку

Ніколи не пізно допомогти нужденній тварині, нехай то щеня або стара собака у розпліднику, всі вони однаково потребують нашої допомоги. Давайте дивитися правді в очі, ми все більше прагнемо допомогти цуценятам, і це правильно, адже вони ще зовсім маленькі і беззахисні, але хто подбає про дорослих собак, які опинилися за межею. Ця історія сталася з хлопцем, який зустрів на роботі милого песика, який своїми маленькими оченятами дивився йому прямо в душу, але його здоров'я виявилося набагато гірше, ніж йому здалося на перший погляд, інформує Ukr.Media.

Трохи понад рік тому, моя дружина, і я втратили двох дітей, одного за іншим, це були викидні. У нашому шлюбі ми вже встигли втратити забагато і всередині нас утворилася діра, яку здавалося, навряд чи ми коли-небудь зможемо заповнити. Я працював на заводі дерев'яних настилів і у мене було ціле крило великого ангара для занять своєю роботою. Одного разу я фарбував деякі частини меблів для дому мого боса, коли я подивився в інший кінець ангара, я побачив маленьке щеня. Мені враз захотілося все кинути і укласти його в свої обійми, але у мене була робота, яку я мав виконати. Цуценя підійшло до мене і втупилося своїми бездонними очима. Я погладив його і відразу помітив, що він був весь покритий блохами і перебував не в кращій фізичній формі. Після того як я придивився до нього, я помітив, що в нього було багато сірого навколо його морди, вух.

Я нагодував собаку куркою з свого обіду, тому що він був настільки худим, що я міг відчувати його кістки. Я відправив його фотографії своїй дружині з питанням про те, щоб поселити цього малюка.

Я розумів, що не можу стежити за ним весь день, оскільки у мене була своя робота, але цього і не довелося робити, адже малюк заснув на підлозі і залишався там весь день.

Я забрав його додому, помив і вивів десятки бліх з його тіла. Моя дружина і донька висушили його, розчісуючи щіткою його хутро. Він виглядав набагато краще, але все ще здавався пошарпаним. Ми назвали його Рубена Когберна (Rooster Cogburn), на честь героя з фільму "Залізна хватка". Ми подумали, що така кличка як раз підійде йому, тому що він все ще продовжував рухатися незважаючи на все це. Коли ми повели його до ветеринара, то вся клініка моментально закохалася у нього. Ветеринар визначив його породу, спираючись на його розміри. Він зупинився на шелті, якому десь приблизно від 8 до 12 років, який важив 7,3 кг.

Його значний список недуг: 1. Затримка росту через недоїдання; 2. Катаракта і звужена зіниця від отриманої травми голови; 3. Виразки в шлунку, викликають блювоту; 4. Він був повністю глухий.

Після операції спрямованої на лікування свищів, він перебував на суворому лікуванні. За ним доглядала вся сім'я. Наша 5-річна дочка прозвала його Беззубик через її любов до мультфільму "Як приручити дракона". Рубен Когберн був лихим джентльменом людям похилого віку.

Рубен Когберн погриз мої черевики і сидів постійно на моїх ногах, просто він не хотів, щоб я йшов з дому.

Грецький йогурт - його улюблені ласощі. Він любив притискатися до нас показуючи свою любов. Тут він вперше відчув свою спорідненість з вовком.

Йому подобалося сидіти в самому центрі і спостерігати, як ми граємо в карти. Але найбільше він любив подрімати.

Беззубику Рубену Когберна лікар дав від трьох місяців до одного року життя. Він прожив з нами рік, перш ніж він став занадто хворий, аби робити яскравою нашу дійсність хоча б ще один день. 2 червня 2014 року, я втратив кращого друга, люблячого вихованця і найгероїчного борця за життя, якого я коли-небудь зустрічав. Нарешті, він поринув у передчасний сон у той час, коли я і моя дружина тримали його лапи. Я ніколи не думав, що зможу так сильно полюбити домашню тваринку. Всі, хто зустрічався з ним, миттєво закохувалися в нього. Його ветеринари, наші друзі і взагалі всі, хто його бачив. Він дійсно був єдиним у своєму роді. Ми сподіваємося, що ми дали йому досить хороші спогади, щоб знищити всі погані, які були у нього раніше.