Ймовірно, цей баран, якому дали прізвисько Кріс, вирішив, що йому шерсть потрібніше, ніж людям. Одного разу тварина, яка жила на фермі в околицях австралійської Канберри, просто загубилася. Як господар не шукав, знайти не зумів. Тоді він вирішив, що коли тварина захоче, тоді і повернеться. Але минув рік, два, три, а Кріс так і не з’являвся. Зрештою, фермер забув про барана, інформує Ukr.Media.
Зате тварина не забула, де вона раніше жила. Через п’ять років Крісу набридло поневірятися по пагорбах і наводити жах своїм зовнішнім виглядом на заблукалих туристів. Баран повернувся додому до фермера.
Той насилу впізнав свого "вихованця". Кріс повністю заріс шерстю. Не видно було ні очей, ні шиї. Шевелюра була брудна, сповнена паразитів і збита в ковтуни.
Самостійно постригти барана у господаря не вийшло. Спочатку він зателефонував в організацію з порятунку тварин. Ті, у свою чергу, привезли на ферму чемпіона Австралії по стрижці овець Ієна Елкінса.
Щоб прибрати руно з барана, потрібно дати йому легкий наркоз. Потім тварину поклали на бік і потихеньку зрізали спресовані шари шерсті. Протягом майже години Елкінс знімав 47-сантиметровий шар руна.
Пізніше вирішили, що з нього можна було б зшити до тридцяти п’яти светрів. Загальна вага баранячої шевелюри склала сорок два кілограми. Коли Кріса дістали з його "скафандра", то він виявився невеликим.
Можна тільки уявити, як мучилася тварина, носячи на собі такі тяжкості. Тим більше, така шубка в Австралії робить і без того жарку погоду нестерпною. Йен зізнався, що за тридцять п’ять років своєї кар’єри жодного разу не бачив настільки запущеного барана.
Це не перший випадок, коли баран на кілька років йде від господарів. Так, ще в 1998 році на сусідньому з Австралією острові Нової Зеландії сталася подібна історія.
Ось тільки баран Шрек блукав по горах на рік більше. Але він виявився не таким зарослим. Фахівці по стрижці зняли з нього "всього" двадцять сім кілограмів вовни.
