В чому ж заслуга такої маленької тваринки.

Як це не дивно, в міфології слов'ян особливе місце займає маленький колючий їжачок. Здавна слов'яни боролися з нечистою силою оберегами, пов'язаними з їжаком, за допомогою цих маленьких створінь лікували серйозні хвороби.

За легендами слов'янської міфології, їжак настільки мудрий, що навіть Бог, створюючи землю, прислухався до його порад. Хоча за іншими переказами їжак має сумнівне походження: чорт сидів на пеньку, розчісував свою шкуру, а волосся кидав на землю, і це волосся згодом перетворювалося в їжака, інформує Ukr.Media.

Болгари вважали їжака наймудрішим, оскільки він довго живе на світі та пам'ятає все, що було коли-небудь раніше, а ще він вміє користуватися особливою омолоджувальною травою і тому ніколи не старіє.

Жителі Полісся вважають їжачка хорошим травником. За їхніми переказами, крім «трави молодості», він знає, де росте так звана «розрив-трава», яка відкриває всі замки. Людині, щоб дістати таку траву, необхідно знайти гніздо їжака і загородити вхід у нірку камінням. Їжачиха, побачивши, що не може потрапити до малечі, обов'язково знайде і розшукає «розрив-траву», щоб зруйнувати перешкоду.

Існує дуже багато легенд про це миле створіння, наприклад, стародавні слов'яни приписували їжаку вміння проганяти нечисть, завдяки його колючкам.

Поляки на весілля пекли хліб у вигляді їжака.

Їжачки завжди селяться поблизу сіл. Адже коров'яче або козяче молоко — це великі ласощі для їжаків. Існує навіть повір'я, що вони самі можуть добувати молоко, але добре запам'ятовують час доїння і регулярно приходять на доїння в очікуванні цівки, що пролилася мимо відра. А добрі господині наливають ціле блюдце молока спеціально для їжаків.

Селяни завжди вважали їжачка вдалим сусідом, підгодовували та ніколи не вбивали. Їжак живе в гордій самоті, на відміну від інших тварин, що селяться «комунами». Він займає площу до двох гектарів у своє одноосібне користування. Появу на ділянці іншого їжака сприймає як вторгнення, і одразу починає активну боротьбу за усунення суперника. Попри маленький зріст, їжак воює до переможного кінця, пускаючи в хід не тільки голки, але і гострі зубки.

Ще їжак — запеклий противник змій, і дорогу він їм ніколи не уступить. Спеціально на змій він не полює, оскільки віддає перевагу в їжі дрібним комахам, черв'якам, мишам, також любить поласувати ягодами і яйцями птахів. Однак якщо змія заповзе на територію їжака, то бійки не минути. Отруйні зуби рептилії натикаються на голки, вона втрачає сили у виснажливій боротьбі, і по праву переможця їжак з'їдає здобич, залишаючи тільки голову з отруйними зубами, хоча він володіє хорошим імунітетом проти отрути. Навіть такі сильні отрути, як ціанистий калій або миш'як (правда, в невеликих кількостях) їжак переносить спокійно.

Ось селяни і вибирають собі такого славного сусіда. Їжак і від дрібних гризунів поле чистить, і змій проганяє. Оскільки він за натурою егоїст, то і інших тварин на територію не допускає, зробить виняток лише для самочки в шлюбний період.

Можна тільки дивуватися, дивлячись на це маленьке створіння, як воно пристосоване до життя, як уміє спритно боротися зі своїми ворогами, і найголовніше — як може допомогти людям.