І це їм все-таки вдалось! Можна тільки перейняти позитивний досвід.

На початку нульових проблема бездомних тварин стала особливо гострою. Більшість країн Європи буквально захлеснуло хвилею викинутих напризволяще домашніх вихованців. Тому досить швидко там з'явилося декілька комплексних підходів до вирішення цієї проблеми, інформує Ukr.Media.

До теперішнього часу деякі західні країни можуть заявити, що у них немає бездомних тварин. Або їх відсоток абсолютно незначний.

Люди зрозуміли, що працювати треба не з тваринами, а з їх власниками. Скажімо, в США розроблений цілий ряд програм, які направлені на усунення безграмотності населення в питанні утримання домашніх вихованців.

Спеціальні служби проводять безліч роз'яснювальних бесід, навчаючи громадян догляду за тваринами і прищеплюючи гуманне ставлення до них. Щось подібне існує в Італії. Там гуманного ставлення до тварин вчать вже зі шкільної лави.

В багатьох країнах введені податки на утримання домашніх улюбленців. У Німеччині сума податку залежить від кількості вихованців, у Швеції — від розміру собаки. А в Нідерландах і зовсім вирішили звільнити від податків тих, хто підбирає бездомних тварин.

Плюс до податків у США існує система ліцензування власників домашніх тварин. Ліцензію необхідно постійно оновлювати, що є чудовим приводом подумати перед тим, як заводити собаку.

Серйозною перешкодою на шляху збільшення кількості безпритульних тварин стали божевільні штрафи за викинутих вихованців. У деяких країнах штраф може доходити до декількох десятків тисяч, а в Нідерландах можна отримати реальний термін.

Також в розвинених країнах існує своя система притулків. Є два типи установ. У перших спійманих тварин стерилізують, а якщо вони так і не знаходять господаря, присипляють.

Другі ж забезпечують тваринам безхмарне існування до їх природної смерті. Зазвичай вони приймають нових пухнастих мешканців до тих пір, поки є місця.

На пострадянському просторі немає єдиних державних програм щодо вирішення проблеми бродячих тварин. Подекуди існують закони, що забороняють хоча б жорстоке поводження з тваринами, але кримінальні справи за ним відкривають вкрай рідко.

Ведеться просвітницька робота, а притулки існують тільки за рахунок дій волонтерів. Єдина державна політика — відлов, стерилізація і знову на волю. Проте на ситуацію це ніяк не впливає.

Справа в тому, що для ефективного вирішення проблеми необхідно стерилізувати близько 70 % безпритульних і домашніх тварин. Якщо цей відсоток нижче — ми отримуємо зворотний процес.

«У Нідерландах немає масової стерилізації тварин, оскільки і бездомних тварин там немає. Цей етап там давно пройшли. Якщо у людини раптом виявилася алергія або господар помер, чи народилася дитина, тварину віддають до притулку, звідки її майже відразу ж забирають», — розповідає волонтер Сюзанна Досталева.

Тим не менш варто визнати, що невеличкими кроками за допомогою все тих же активістів ми потихеньку наздоганяємо наших західних колег. Хоча попереду ще довгий шлях.

Гірша ситуація тільки в Азії. Наприклад, у Китаї бродячих собак відловлюють, стерилізують, присипляють, відстрілюють і навіть їдять. Але це не вирішує проблему і, звичайно ж, не гуманно.

І справа навіть не в тому, яку роль бездомні тварини відіграють в екосистемі міст, не в тому, що наполовину здичавілі чотириногі становлять небезпеку, і не в тому, що нам їх просто шкода. Проблема повинна бути вирішена, тому що, за заповітами де Сент-Екзюпері, ми відповідаємо за тих, кого приручили. Тільки суспільство, що дбає про потреби братів наших менших, має майбутнє.