Психолог вирішив спростувати загальноприйняту думку про здібності собак рятувати господарів, але замість цього лише підтвердив прихильність вихованців до людей. Виявилося, песики усвідомлено йдуть на допомогу своїй людині, але роблять це не завжди — двоногий дійсно повинен опинитися у небезпеці, а тварині потрібно чітко розуміти, як його врятувати, інформує Ukr.Media.
Джошуа Ван Бург, аспірант психології Університету штату Арізона, США, зацікавився уявленнями людей про те, що собака — найкращий друг і захисник.
На думку вченого, загальновідомі свідчення альтруїзму чотирилапих улюбленців ще зовсім нічого не доводять і насправді все може виявитися не настільки романтичним, як у кіно.
"Це поширена легенда. Прості спостереження того, як собаки рятують когось, ще нічого не означають. По-справжньому важке завдання — з'ясувати, чому вони це роблять", — розповів Ван Бург.
Джошуа припустив, що історії про Хатіко або подібні до них, можуть виявитися лише наслідком звичок тварин.
Спроби ж собак витягнути людей з води або захистити їх від нападів диких звірів насправді пояснюються не бажанням захистити людину, вважає вчений, а чимось іншим. Можливо, навіть особистим зиском.
Щоб з'ясувати справжній механізм собачої допомоги, Ван Бург скооперувався з професором психології Клайвом Вінном, який вивчає зв'язок між людьми і собаками.
Для визначення ступеня схильності тварин до порятунку своїх власників вчені розробили план із серії експериментів і відібрали для них 60 собак.
Загалом співавтори дослідження проводили по три досліди з кожним із вихованців. Тести були дуже схожими один на інший, але відрізнялися обставинами.
Господар тварини залазив у залізну коробку, що стоїть посеред кімнати, а експериментатори зачиняли вихід з неї металевим листом. За наявності бажання його можна було легко відсунути.
Основним був "тест на лихо". Господарі тварин забиралися у ящик, після чого до кімнати запускали собак. Люди починали прикидатися, що потрапили у біду і просили собак про допомогу, а ті повинні були здогадатися, як їх визволити.
З 60 випробовуваних собак вибратися власникам назовні допомогли 20.
"Цифри виглядають не дуже вражаючими, але якщо замислитися про те, що це ціла третина, то це чудово", — сказав Ван Бург.
Наступним дослідом був "тест на читання". Люди так само сиділи всередині пастки, але не панікували, а спокійним голосом читали вголос статтю з журналу. У цьому разі дістатися до господарів спробували вже 16 собак.
Експериментатори пояснили це невдоволенням вихованців тим, що їх розлучили з власниками.
У третьому досліді, який дослідники назвали "харчовим тестом", собаки бачили, як дослідник клав їжу всередину порожньої пастки. Після цього вхід до неї відчинили 19 собак.
"Собаки з майже такою ж вірогідністю випускали на волю свого господаря, як і витягували з пастки ласощі. Це підказало, що порятунок власника може бути для них корисним", — вважають дослідники.
Після проведення харчового тесту фахівці повторили "тест на лихо", і результати виявилися набагато кращими — розуміння того, як відчиняється скринька, допомогло врятувати господаря навіть тим псам, які цього не змогли зробити під час першої спроби.
"Той факт, що дві третини собак навіть не відчиняли ящик з їжею, доводить, що для порятунку потрібне щось більше, ніж проста мотивація — потрібні ще й здібності. Якщо взяти тих собак, що навчилися відчиняти пастку під час "харчового тесту", то з них 84 відсотки надалі змогли врятувати своїх власників. Отже, більшість собак хочуть врятувати людину, але їм потрібно знати, як це зробити", — підсумував результати експерименту Ван Бург.
