Скільки жалісливих сердець зворушила душевна історія про королівську кобру, яка врятувала цуценят у колодязі. Змія, що потрапила разом з малюками в біду, не з'їла їх, а навпаки, вберегла від небезпеки, притискаючи до себе, інформує Ukr.Media.
Ця новина була скрізь, одні писали "людині є чому повчитися у рептилій", другі що ця красива історія — не більше ніж фейк і домисли!
Насправді це правдива історія яка сталася в Індії. Разом вони просиділи дві доби на дні колодязя.
Однак популярна ж історія про "співчуття" є красивою, але, на жаль, є майже стовідсотково неправдивою інтерпретацією події, що виникла через бажання бачити у тваринах людські чесноти.
Засмутимо відразу, у рептилій емоційний діапазон не ширший, ніж у табуретки. Вони можуть відчувати агресію і страх, але таке високе поняття як "співчуття" їм невідоме. Навіть своїх дитинчат вони захищають не через велику любов, а через інстинкт, рефлекс та фізіологічні потреби.
Іноді рептилії дійсно стають на захист чужого потомства, виною тому теж інстинкти. У шлюбний період самка може відреагувати на кладку яєць (наприклад, курячих), як на свою власну і почати охороняти її.
Але тоді виникає справедливе запитання: якого біса лускатий шланг не напав на малюків? І, більше того, намагався їх врятувати? На жаль, реальність набагато прозаїчніша, ніж нам хотілося б. По-перше, кобра не змогла б з'їсти цуценят чисто фізично, для неї вони занадто великі.
І взагалі, королівські кобри на обід надають перевагу іншим зміям, а не теплокровним тваринам. Ця пристрасть зафіксована навіть у латинській назві змії: Ophiophagus hannah перекладається як "пожирачка змій".
Хоча вони можуть їсти й інших хребетних, теплокровні ссавці, та ще й такого розміру, як цуценята, не є їхньою типовою здобиччю і можуть становити ризик при спробі ковтання. Навіть для великої королівської кобри ковтання цілого цуценяти було б надзвичайно складним і ризикованим процесом. Змії ковтають здобич цілком, і цуценята є досить об'ємними та незручними для цього.
А по-друге, кобра "оберігала" цуценят, притискаючи їх до себе, тому що вони служили для неї батареєю. Температура холоднокровних тварин (рептилії та амфібії) повністю залежить від температури навколишнього середовища. А от цуценята, будучи теплокровними, самі здатні генерувати тепло для підтримки свого тіла. Потрапивши в холодний вологий колодязь, кобрі нічого не залишалося, крім як притиснутися до цуценят ближче — інакше вона просто загинула б від холоду!
Сама історія закінчилася добре — через пару днів цуценят на дні колодязя знайшли люди. Цуценят дістали і повернули своїй матері, а кобру випустили в ліс.
Така ж історія сталася в Америці. Там змія "подружилася" з куркою. Вона не намагалася з'їсти ні курчат, ні саму курку, а просто лежала поруч, зігріваючись біля неї холодної ночі.
Так що, на жаль, як би нам не хотілося, героїчний вчинок рептилії — не більше, ніж випадковість.
