Як помстилися ворони за те що кошенята зловили сороку

Коти, якими б милими вони не здавалися ззовні, усе ж таки хижаки. Навіть кошеня віком 3-4 місяці — це вже мінімашина для знищення всього живого. Мої, живучи на дачній ділянці, нападають на все, що рухається, а те, що не рухається, — штовхають і нападають.

На жаль, котам не поясниш, що ось мишей ловити можна, а пташок — ні. Зі мною стався неприємний випадок: підліткові кошенята зловили сороку, яка вирішила поїсти з їхньої миски. Відібрати птаха я не встиг. Вискочивши зі сну на пронизливі сорочі крики, я навіть не побачив самої птиці — кошенята, як згодом з'ясувалося, затягли її під будинок.

Я не бачив, зате бачили інші сороки (вони прилетіли красти котячу їжу зграйкою). Вони хором кричали, коли кошенята зловили одну з них, і, ймовірно, навіть намагалися її відбити, але, побачивши людину, тобто мене, полетіли геть. Проте нічого не забули й не простили.

Наступного ранку я прокинувся від дикого пташиного вереску. Скандалити прилетіли сороки, ворони, граки й галки — загалом голів сорок, не менше. Вони літали низько над ділянкою й кричали на всі голоси.

Мабуть, сороки якось повідомили їм про те, що сталося. До того ж кошенята витягли на середину ділянки приховану сороку, точніше те, що від неї лишилося, чим і викликали спільне обурення кількох видів вранових.

Птахи не лише галасували. Вони пікірували вниз, імітуючи напад, лякаючи й без того переляканих котів. Птахи кричали й кружляли над ділянкою близько години, навіть коли сороку й домашних хижаків уже прибрали з їхнього поля зору.

У кошенят був стрес. Вони весь день не гралися й уникали виходити на відкриті місця ділянки. А наступного дня все повторилося! Знову вранці прилетіли птахи, почали кричати й кружляти низько над ділянкою, залякуючи кошенят.

Вони зіпсували їм кілька днів життя й добилися того, щоб ті зрозуміли: ворони, галки, граки й сороки — одна команда, вони не забудуть і не простять того, що кошенята зробили з однією птахою з їхньої зграї, і готові помщатися довго й люто.

Ось такі розумні й пам'ятливі птахи. Здатні кілька днів мучити хижаків криками й атаками заради однієї своєї особи, щоб тим не було бажання нападати в наступний раз. При цьому об'єднуються не лише всередині своєї зграї й виду, а й кооперуються з іншими птахами.

Я, до речі, сам це проходив. Одного разу в дитинстві підібрав вороненятко, щоб віднести його подалі до лісу від котів і собак, і зграя воронів із галками ледь не заклювала мене, поки я його ніс. Вони кружляли наді мною близько двох годин.

Кошенята розплатилися за свій вчинок зіпсованим настроєм, стресом і страхом на кілька днів. Навіщо ворони так вчинили? Адже зрозуміло, що загиблу сороку їм не повернути. Логіка така: тепер коти, знаючи, як реагує зграя великих небезпечних птахів, коли нападають на одного з них, більше не наважаться так чинити. Тобто вони зробили це, щоб у майбутньому забезпечити безпеку всіх вранових, що живуть у місті.