Природа — ще той махінатор. Чому одні мурахи живуть як незалежні одинаки, а інші створюють нескінченні комуналки

Весна прийшла, і щойно трохи пригріло сонце, як на асфальті й у траві почався двіж. Мурахи вийшли на роботу. Здавалося б, ну бігають собі комахи, тягнуть якусь соломинку, що тут такого? А насправді під нашими ногами розгортається така гра престолів, що сценаристи нервово курять у кутку.

Фінські дослідники з Університету Оулу копнули в мурашині справи і зрозуміли одну круту штуку про те, як вони будують своє суспільство.

От ми звикли думати, що мурашник — це така собі монархія. Є одна королева-мати, і всі на неї батрачать. Але в реальності буває інакше. Є такі руді мурахи, що тусуються в лісі під мохом. І в них буває два життєвих сценарії.

Перший — класичний. Одна велика королева народжує таких самих міцних, амбітних доньок. Вони підростають, збирають валізи і йдуть будувати власну імперію. Справжня незалежність.

Але є й другий варіант. Уявіть собі здоровенну комуналку, де править одразу кілька королев. У них народжуються трохи дрібніші доньки. І ці малі нікуди з дому не йдуть. Залишаються жити з батьками, сидять у рідному гнізді і там же починають плодити нове покоління.

Вчені зрозуміли, що за цей вибір відповідає такий собі природний «пакет налаштувань» — великий шматок спадкової інформації, який передається цілком. Ти отримуєш або квиток у самостійне життя, або абонемент на вічну тусовку в гуртожитку.

А тепер згадайте ті величезні мурашники з гілочок і хвої, які ви точно бачили в лісі. Це взагалі мегаполіси. Там цих королев можуть бути сотні, а самі мурашники з'єднані між собою цілими трасами.

І отут стається розрив шаблону. Дослідники думали, що у всіх мурах ці величезні комуналки працюють за одним і тим самим правилом. Що в них усіх є той самий стародавній «пакет налаштувань». Але коли почали розбиратися з цими лісовими будівельниками, виявилося, що у двох видів цей набір правил просто зник. Жодного сліду.

За логікою, без цих правил мурахи мали б пересваритися і залишити тільки одну володарку. А от і ні. Вони продовжують жити величезною шведською сім'єю на сотні королев.

Як вони це роблять? Природа просто схитрувала. Вона викинула старий збірник правил, який з часом, мабуть, став занадто глючним і важким. Але пару найважливіших пунктів із нього тихенько переписала на інший папірець і сховала в іншому місці їхнього організму.

І це просто виносить мозок. Еволюція — це взагалі не пряма лінія від точки А до точки Б. Це як ремонт: планували одне, по ходу все переграли, викинули старі креслення, але жити якось треба. Тварини постійно знаходять нові шляхи, щоб залишатися разом і співпрацювати.