Вони відчувають це «нутром»! Ось як голуби знаходять дорогу додому

Ми звикли ставитися до голубів зі зверхньою іронією. Ну, літають собі, б'ються за крихти біля кав'ярень, курликають на балконах. Але ці птахи здатні пролітати сотні кілометрів і повертатися додому. Навіть у непроглядній темряві.

Наука давно знає, що птахи мають щось на кшталт вбудованого компаса — шосте чуття, яке вловлює магнітні поля Землі. А от як саме він працює, роками залишалося загадкою. Аж поки міжнародна група орнітологів, фізиків та імунологів з Інституту Макса Планка не вирішила дослідити пташину анатомію глибше. І результати їхнього дослідження, опубліковані в журналі Science, звучать як сценарій до якогось наукової фантастики.

Дослідники просканували купу всього: очі, дзьоб, селезінку. Відкриття зробили там, де не чекали. У печінці.

Виявилося, що саме там ховається максимальна концентрація заліза. Якщо бути зовсім точним, то це залізо лежить у макрофагах — таких собі клітинах імунної системи, які переповнені залишками старих еритроцитів.

Щоб перевірити свою теорію, вчені ризикнули і прибрали ці клітини у кількох птахів, а потім вивезли їх за двадцять кілометрів від дому. У сонячну погоду птахи спокійно зорієнтувалися за сонцем і повернулися. А от коли небо затягнуло хмарами — голуби просто заблукали. Їхній магнітний навігатор без цих печінкових клітин просто вимкнувся.

Один з авторів дослідження, Мартін Вікельскі, каже, що це буквально фізичний доказ того, що ми називаємо «відчувати нутром».

Але як печінка передає координати в мозок? Під електронним мікроскопом з'ясувалося, що ці заряджені залізом макрофаги скупчуються прямо біля нервових закінчень. Тобто вони працюють як мікросенсори, які по швидкісному нервовому кабелю передають інформацію про магнітні поля прямо в пташину голову.

Варто зазначити, що ми теж маємо макрофаги, наповнені залізом. Хтозна, можливо колись вчені доведуть, що і в нас десь глибоко всередині спить вбудований магнітний компас, просто ми розучилися ним користуватися.