Чи є породи собак, небезпечні для людини від народження: що вирішує порода, а що — господар

Ви бачите у дворі великого пса й мимоволі обходите його стороною. В інтернеті гуляють списки «точно небезпечних» порід, і туди записують то кавказьку вівчарку, то пітбуля, то безпритульну дворнягу. А потім з'ясовується, що сусідський ньюфаундленд мирно спить біля хвіртки, а чихуахуа подруги норовить схопити за палець. То кого боятися?

Порода пояснює лише близько 9 % поведінки окремого собаки. Решта — конкретний характер, виховання й те, що цуценя бачило в перші місяці життя. Більшість рис поведінки успадковуються, але всередині однієї породи розкид величезний. Порода трохи краще підказує, наскільки собака слухняний, і майже нічого не говорить про те, як легко його розгнівати.

Великі й страшні на вигляд

Великі породи першими потрапляють до «чорних списків», тому що мають загрозливий вигляд. Але розмір і характер — різні речі.

Ньюфаундленди й сенбернари за характером одні з найлагідніших і найтерплячіших. Їх здавна тримали як рятувальників: ньюфаундленди витягували людей із води, сенбернари шукали мандрівників у снігу на гірському перевалі. Агресія до людини для цих порід нехарактерна. Але сказати «ніколи і за жодних обставин» не можна про жодного собаку. Допекти можна будь-кого.

Кавказька вівчарка, алабай, тибетський мастиф і піренейський гірський собака — вартові й охоронці. Зі своєю родиною вони лагідні та віддані, але до чужих насторожені, а на своїй території готові захищати. Тибетський мастиф століттями охороняв кочовища й монастирі в Гімалаях, піренейський собака стеріг стада від хижаків у горах. Зуби й розмір у них не для краси, але й не для того, щоб лякати перехожих. Просто такому псу потрібен господар, який розуміє, навіщо заводить вартового, і готовий займатися дресируванням.

Безпритульний чи домашній: хто кусає частіше

Звичка думати, що головна загроза — безпритульна зграя, не підтверджується цифрами. У Греції, де бездомних собак багато, за першу половину 2023 року на них припало 41 % укусів, на собак господаря — 40 %. Майже порівну. У Великій Британії, де безпритульних майже немає, частіше кусали незнайомі, але собаки в яких був господар.

Зате про дітей дані зрозуміліші. У Великій Британії в 70 % випадків собака, що вкусив дитину, належить комусь із родини. Дитина найчастіше страждає не від «страшного пса з вулиці», а від свого або знайомого собаки.

Багато що залежить від того, як цуценя провело перші три місяці. Це головне вікно, коли воно вчиться не боятися людей, інших тварин, вулиці, транспорту. Якщо цуценя в цей період тримати у вольєрі або в чотирьох стінах, а потім випустити в місто, воно буде сахатися кожного перехожого. А страх у собаки часто перетворюється на агресію.

Мисливські: на звіра, не на людину. Але не всі

Мисливських собак виводили для роботи по звіру й птиці, а не для охорони двору. Ретривери, грейхаунди, віпети стабільно опиняються серед найбільш миролюбних до людей і до інших собак.

Але говорити, що всі мисливські байдужі до людини, не можна. Такси, джек-рассел-тер'єри, біглі та кокер-спанієлі входять до числа порід, у яких найчастіше відзначають серйозну агресію до людей: укуси або спроби вкусити. Такса за стандартом «дружня, без страху й агресії», але за розповідями власників вона серед найкусючіших.

Найкусючіші — кишенькові

Чихуахуа, такси та джек-рассел-тер'єри лідирують за часткою собак, які кусали або намагалися вкусити людину. Але страху перед ними ніхто не відчуває: маленькі, кумедні. До лікарняної статистики вони майже не потрапляють, тому що серйозну травму дрібний собака залишає рідко.

Чому маленькі кусають частіше? Багато в чому через господарів. З маленькими собаками менше гуляють і граються, рідше їх дресирують, поводяться з ними непослідовно. Погану поведінку чихуахуа легше стерпіти, ніж гарчання вівчарки, тому її терплять. А собака закріплює: гаркнув — відстали. Загалом, що нижча порода, то частіше власники відзначають агресію до себе.

«Бійцівських» порід не існує

В офіційній класифікації, за якою працюють кінологи, немає групи «бійцівські». Пітбулі, стаффордширські бультер'єри, амстафи — це тер'єри бультер'єрного типу. У дев'ятнадцятому столітті в Англії їхніх предків справді розводили для собачих боїв, після того, як цькування биків заборонили. Але «бійцівський» означає агресію до інших собак, а не до людей.

У великому опитуванні власників пітбулі частіше за випадкового собаку потрапляли до групи найдружніших до людей. Агресія до людини для цієї породи вважається нехарактерною. Разом з тим сила й розмір у пітбуля такі, що якщо він усе-таки вкусить, наслідки будуть серйознішими, ніж від чихуахуа. Тому й вимоги до господаря суворіші.

То чи є порода, небезпечна на 100 %?

Ні. Як немає й породи, яка на 100 % безпечна. Поведінка успадковується, але порода не передбачає, як поведеться конкретний собака. Знайомство з людьми й світом у перші місяці, послідовне дресирування, уважний господар знижують ризик, але не обнуляють його.

В Україні діє перелік із 51 породи, які вважаються потенційно небезпечними. У ньому кавказька й середньоазійська вівчарки, тибетський мастиф, пітбуль, ротвейлер, доберман та інші. Собаки з переліку мають гуляти в наморднику, а решта правил вигулу в кожного міста свої. Заборони заводити чи розводити яку-небудь породу немає.

На собаці немає таблички «вихований і дресирований». Перехожий не знає, хто перед ним, і не зобов'язаний вгадувати. Повідець і намордник на прогулянці не ознака злого собаки. Це ознака господаря, який думає не лише про свого пса, а й про людей навколо. Навіть якщо собака «добрий і не кусається».