Більшість автовласників переконані, що будь-яке синтетичне моторне мастило апріорі краще напівсинтетичного, інформує Ukr.Media.
Більшість адептів "чистої синтетики" для мотора особистого транспорту жорстоко помиляються щодо неприпустимості застосування напівсинтетики. Щоб зрозуміти в чому тут справа, доведеться злегка заглибитися в технологічні нетрі. Так, напівсинтетичне моторне мастило складається з власного базового мастила і присадок. Основа тут являє собою суміш мінерального мастила, отриманого безпосередньою перегонкою нафти, і синтетичного мастила.
З мастилами ж, званими загальним терміном "синтетика", все вже не так просто. Перш за все тому, що в цю категорію входять абсолютно різні за способом виготовлення субстанції. По-справжньому синтетичними можна назвати лише дві з них — синтезовані на основі технології ПАО (поліальфаолефінів) і естерові мастила. Вони прекрасно змащують деталі мотора які труться, але мають один великий недолік — високу ціну.
До категорії "синтетики" заведено відносити ще один тип мастил — виготовлених за технологією гідрокрекінгу все тієї ж нафти — як і "мінералку", і "напівсинтетику". Гідрокрекінговий продукт, по суті, це все таж «мінералка», з якої додатково видалили парафіни разом зі сполуками сірки та азоту, а також наситили її молекули атомами водню. Наблизивши таким чином до параметрів по-справжньому синтезованих мастил. Але до рівня останніх "гідрокрекінгу" їм зрозуміло далеченько.
Цей невеликий недолік переважує величезну ринкову перевагу гідрокрекінгової "синтетики": вона набагато дешевше справжніх синтетичних продуктів. Настільки, що може конкурувати — в ціновому сенсі — з "напівсинтетикою".
В очах кінцевого споживача гідрокрекінгова "синтетика", звичайно, виглядає дорожче "напівсинтетики", але не настільки, щоб від неї відвернутися, як від по-справжньому "недешевих" чисто синтетичних марок мастил. З цієї причини переважна більшість асортименту "синтетики" на прилавках автомагазинів відносяться до типу саме гідрокрекінгових. При тому, що природа як гідрокрекінгових синтетичних, так і напівсинтетичних моторних мастил подібна.
Плюс ще пакети присадок, за допомогою яких масляні бренди максимально наближають властивості своєї «напівсинтетики» до рівня «гідрокрекінгу». Добавки неабияк нівелюють різницю в кінцевих експлуатаційних характеристиках. Що ж зрештою?
А те, що такої вже принципової різниці між «напівсинтетики» і «гідрокрекінгу», з точки зору ефективності змазування частин мотора, немає. Тут головне — щоб мастило відповідало класу по SAE, встановленому для двигуна його творцями. Сказано, наприклад, що належить заливати рідину класу 5w30 — значить слід використовувати саме її.
Яка саме у застосовуваного мастила буде основа — синтетична або напівсинтетична — виключно справа смаку і технічних вірувань господаря машини (і його гаманця!), а також конкретних умов її експлуатації.
