Автоматична трансмісія багатьох моделей машин має дуже корисну опцію ручного перемикання передач. При цьому вкрай складно знайти водія, який би регулярно нею користувався, інформує Ukr.Media.
Відразу обмовимося, що в цьому матеріалі під терміном "автоматична трансмісія" ми, як і більшість автовиробників останнім часом, будемо мати на увазі і класичну гідротрансформаторну КП, і роботизовану "коробку", оскільки їх конструкція має на увазі наявність "ступенів". Про варіатор в даному контексті говорити сенсу немає, хоча більшість з них дозволяють водієві перемикати віртуальні "передачі", які в цьому механізмі насправді відсутні.
Найчастіше, "ручне перемикання" передач в автоматичній КП сприймається водієм і позиціонується автовиробником як чисто "спортивна" опція. Мовляв, за допомогою примусового управління "коробкою", активний драйвер зможе краще розкрити перегоновий потенціал машини і отримає можливість обганяти всіх сусідів по потоку. Насправді ж, кермові "пелюстки", або можливість перемикати передачі в автоматичній трансмісії погойдуваннями джойстиком селектора АКП, корисні зовсім не з цієї причини. Але тільки якщо знаєте як їх застосовувати.
Якщо відкинути "перегонові" рекламні лушпиння, і трохи подумати, то обов'язково згадаєте відразу кілька ситуацій, в яких водій краще впорається з перемиканням передач, ніж електронні "мізки" машини. Наприклад, коли ви збираєтеся потрапити з прилеглої дороги на магістраль. По ній машини несуться з набагато більшою швидкістю, ніж в'їжджають. А тому завдання водія авто, що вливається в основний потік, — якомога швидше розігнатися.
Чим оперативніше він це зробить, тим менше ймовірність, що в нього вріжеться транспорт, який вже рухається по шосе. І в цій ситуації перехід в ручний режим управління коробкою передач цілком виправданий. Так водій може примусово змусити КП працювати на зниженій передачі на високих оборотах мотора, забезпечуючи більш живу динаміку свого авто. Хоча і на шкоду економічності, про яку переважно печуться сучасні автомобільні "мізки".
Ті ж самі аргументи переходу до ручного управління "автоматом" цілком можна привести і при необхідності енергійного обгону транспорту що їде попереду на вузькій дорозі.
Ще одна ситуація, в якій ручне управління може стати кращою альтернативою "автоматичному" — зимова по-справжньому слизька дорога або в'язке бездоріжжя або сипучий пісок під колесами. В таких умовах, якщо КП у якусь мить надумає переключитися на більш високу передачу, цього може стати достатньо для того, щоб машина втратила керованість або засіла в грязі. Коли ж трансмісія знаходиться в ручному режимі, подібна ведмежа послуга з боку КП виключена.
І при буксируванні опція ручного перемикання передач дуже корисна. Щоб "коробка", переходячи на підвищену передачу, не змушувала мотор на холостих обертах вибиватися з сил під великим навантаженням, водієві слід самому тримати його обороти в тяговитому діапазоні, включивши в ручному режимі відповідну передачу.
