Прості поради від невролога для тих, кого закачує в дорозі

Найчастіше у транспорті закачує дітей, хоч і дорослі можуть страждати від неприємних відчуттів, подорожуючи автомобілем, потягом, літаючи літаком. Особливо яскравими можуть бути прояви при морських подорожах, звідки й походить назва патології — «морська хвороба». А іноді закачувати може навіть на каруселях у парках розваг, інформує Ukr.Media.

Чи можна якось упоратися з проблемою? Про це розповіли лікарі-неврологи.

Несправжня хвороба

Закачування під час поїздок у машині чи автобусі, особливо тривалих, називають кінетозом, чи «хворобою руху». Але з погляду медицини це не справжнє захворювання, а, швидше, особливий стан організму. Воно виникає через неузгодженість сигналів, що надходять у мозок від органу зору та вестибулярного апарату.

У машині тіло людини відчуває, що кудись рухається, та інформує про це мозок. Але в цей час органи зору можуть надсилати мозку повідомлення про відсутність руху. Наприклад, якщо людина дивиться в телефон або не бачить лінію горизонту, що наближається. В результаті виникає конфлікт реакцій, і самопочуття людини різко погіршується.

Чому від закачування частіше страждають діти

Найсильніше до закачування схильні діти. Річ у тім, що їхній вестибулярний апарат ще до кінця не сформувався. Однак розвиток кінетозу можливий у будь-якому віці. Є чимало дорослих, хто іноді стикається з проблемою закачування, найчастіше в тривалих поїздках, при збігу особливих обставин.

Немає універсальних порад, потрібно пробувати

Універсального засобу, який допоміг би впоратися з закачуванням будь-якій людині, не існує. Це з тим, що організм індивідуальний, реакції руху у кожного свої. Тому й способи боротьби з нудотою потрібно вибирати індивідуально — що краще працює. Аналогічно і з препаратами вони допомагають не завжди і не всім.

Сідайте ближче до центру ваги авто

Чим ближче сидіти до центру тяжіння транспортного засобу, тим менше буде амплітуда закачування. В автомобілі центр ваги знаходиться між передніми сидіннями та важелем коробки передач. Тому краще вибирати переднє пасажирське сидіння та по можливості опустити крісло нижче.

Заберіть різкі запахи

У задушливому салоні людину закачує швидше. Важливо простежити, щоб у машині було нежарко і забезпечити доступ свіжого повітря. Використовуйте кондиціонер або просто відкрийте вікно. Ще одна порада — прибрати із салону дратівливі запахи.

Напевно, багато хто помічав, що в машині з дешевими освіжувачами повітря закачує частіше. Різкі аромати рідини для омивача скла або «ялинок-смердючок» дратують органи нюху, і ті у свою чергу тільки сильніше заплутують мозок.

Дивіться прямо перед собою

Дивитися в бічні вікна на дерева, що проносяться повз, або дорожню розмітку — не найкраща ідея. Набагато корисніше буде звернути погляд у лобове скло прямо перед собою. Необхідно сфокусуватися на лінії горизонту або машинах, що їдуть попереду.

Запасіться імбиром та водою

Поїздка на голодний чи переповнений шлунок нерідко стає додатковим тригером закачування. Не пізніше ніж за годину до поїздки потрібно поїсти, але при цьому приймання їжі не повинне бути надто рясним. З собою в дорогу можна взяти пляшку води, легке перекушування на зразок горішків і льодяники зі смаком м'яти або імбиру. Обидва продукти вважаються справжніми природними ліками від закачування. Крім льодяників можна запастися імбирним чаєм або навіть сирими шматочками кореня імбиру.

Не читайте книги та не гортайте соцмережі

Екран телефону або планшета, сторінки книги у дорозі рідко залишаються статичними. Вони стрибають перед очима, що робить нас чутливішими до автомобільної тряски. В результаті мозок перевтомиться швидше, а симптоми закачування дадуть про себе знати раніше.

Сядьте за кермо

Якщо вас часто заколисує, можливо, настав час змінити пасажирське сидіння на водійське. Водії ніколи не стикаються із проблемою кінетозу. По-перше, більшу частину поїздки вони дивляться перед собою чи в далечінь. По-друге, у процесі керування машиною їхній мозок постійно зайнятий: стежить за дорогою, контролює рухи керма, гальмування, перемикання швидкостей. На розгляд конфлікту між зором та вестибулярним апаратом у мозку просто не залишається часу.