Епоха карбюраторних автомобілів пішла в історію вже давно. Однак деякі прийоми автомобілістів тих часів можуть стати в нагоді і зараз, інформує Ukr.Media.
Машини, які масово колесили 30-40 років тому дорогами нашої країни, були, звичайно, влаштовані набагато простіше, ніж електромобілі, гібриди і взагалі всі сучасні ТЗ — напхані електронікою, системами безпеки та іншими плодами еволюції автогалузі. Але при цьому автомобільні двигуни внутрішнього згоряння досі зберегли у своїй конструкції систему охолодження практично в незмінному вигляді. Її поліпшення за десятиліття звелося, за великим рахунком, до появи лише нових складів антифризів.
Це говорить нам про те, що «завіти предків» в галузі охолодження двигуна можуть бути успішно використані і зараз сучасними автовласниками. Один із них пов'язаний із цукром. Нині це складно уявити, але наприкінці минулого століття чимало машин їздили із звичайною водою у радіаторі. Особливо — вантажний транспорт. Чоловік з відром окропу що їде у зимовий ранок до свого самоскида — цілком нормальна «картинка» того часу. Оскільки на ніч воду із системи охолодження машини зливали, щоб не замерзла.
«Тосол», радянський різновид антифризу, застосовувався переважно на легковиках. Але й він часом не рятував від замерзання системи — якість цієї рідини була також радянська. Тобто нестабільно-непрогнозована. Тим більше, що в ті часи вважалося нормальним підливати водичку в систему охолодження.
І ось якась хитра шоферська голова одного разу зрозуміла, що температура кипіння розчину звичайного харчового цукру вища, ніж у чистої води. А замерзає солодкий сироп при помітно сильнішому морозі, ніж вода. З чого було зроблено висновок, що розчин цукру з водою цілком можна застосовувати як замінник антифризу.
Досвідченим шляхом гаражні генії вивели, що для отримання кустарного антифризу потрібно розчинити понад кілограм цукру у двох літрах води з-під крана. Менша концентрація не працює. У помірні морози отриманий продукт не перетворювався на льодяник і чудово справлявся з функціями охолодження двигуна у спеку. Хіба що постійно їздити з таким розчином було не можна. Цукор поступово деградував, розкладався і за кілька місяців самопальний «антифриз» вимагав заміни.
Наразі подібний рецепт може бути цікавий у разі екстреної ситуації. Наприклад, коли потрібно терміново долити рідини у систему, а нормальний антифриз недоступний, оскільки справа відбувається, наприклад, десь далеко від спеціалізованих автомагазинів.
Це не означає, що кожен автовласник має тепер тримати в машині п'ятикілограмовий мішок цукру та каністру води. Зрозуміло, що ні. Але знати, як у разі чого за допомогою підручних засобів виправити ситуацію — корисно.
