Як говориться - скільки олігарха не годуй, а він гроші в офшор виведе. Яку роль в житті України грають олігархи та їхні капітали?
У важкій економічній ситуації олігархи мають вплив на владу, намагаються гальмувати реформи і заробляти як і раніше, швидко і незаконно «збиваючи» капітал. Але багатіти як раніше, у олігархів чомусь не виходить.
Практично усі українські мільярдери зі списку «Форбс» останнім часом втратили чимало грошей і значно опустилися в рейтингах багатіїв. Перефразовуючи старий мексиканський телесеріал «Багаті теж плачуть» можна стверджувати, що українські олігархи через великих фінансових втрат незабаром теж почнуть ридати.
Здавалося б, умови для діяльності олігархічних структур зараз цілком підходящі. Так звана деолігархізація - не відбулася.
Гасло Майдану про позбавлення від управління держави кланово-олігархічною системою залишився порожнім звуком. Загалом, система, з якою боровся Майдан, залишилася не доторканою і не люстованою. Олігархи як і раніше мають своїх представників і лобістів в українському парламенті.
Якщо за президентства Януковича український олігархат мав утиски з боку інтересів «сім'ї» президента, то зараз мільярдери мають повну свободу дій. Нинішні олігархи тримають на повідку особисті мас-медіа і навіть створюють свої воєнізовані добровольчі батальйони. У свій час Уряд задіяв відомих олігархів, для наведення порядку в окремих теріторіальних областях.
Здавалося б, в кріслі керівника області олігархи Коломойський або Тарута могли б економічно розвивати підконтрольний регіон. Але на ділі олігархи-губернатори більше були схожі на удільних князьків часів Київської Русі, яким сам стольний град Київ був не указ.
Чому ж дуже багаті українці зараз втрачають дуже великі гроші з тією ж швидкістю, з якою недавно їх заробляли.
Наприклад, олігарх Рінат Ахметов за минулий рік втратив більше 4 мільярдів доларів, при тому, що недавно його статки становили 6,7 мільярда доларів. З втратою контролю над частиною Донбасу, де Ахметов заробляв свої капітали, справи олігарха різко погіршилися, старі схеми обірвалися. Але ж багато хто з великих західних бізнесменів в умовах зниження доходів швидко переорієнтують свій бізнес з однієї сфери в іншу. Західний бізнес мобільний і тонко відчуває зміни попиту на ринку.
Іноземні мільярдери намагаються вкладати капітал в нові проекти, займаються інвестиціями там, де немає конкуренції. Українським мільярдерам сучасні принципи ведення бізнесу не знайомі. Вкладати капітал в проекти, окупність яких затягнеться на довгі роки, не для наших нетерплячих бізнесменів. Чималі прибутки українським олігархам приносив енергетичний ринок, в якому вони були монополістами. Але з падінням рівня життя українців багато хто став неплатоспроможним. Як кажуть, «грошей немає – крамниця зачиняється».
За логікою речей, справжній бізнесмен повинен гнучко відчувати, куди вкласти гроші, щоб їх примножити. Україна в недавньому минулому була розвиненою індустріально-аграрною країною. Багато підприємств були «пущені на металобрухт», але фахівців, які вміють працювати на виробництві та навіть будували ці підприємства в країні достатньо. Але, мабуть, ідея швидкого збагачення для українських олігархів глибоко вкоренилася в їх підприємливих мізках. Довгострокові плани відновлення економіки сприймаються олігархами, як порожня трата часу.
Рано чи пізно, але Україні доведеться проводити реформи, адже цього вимагає ЄС і МВФ. Стратегічна помилка українських олігархів полягає в тому, що вони не бачать себе в ролі учасників економічних реформ. Для цього є ряд підстав.
По-перше, політична криза в українському парламенті не дає гарантій на те, що реформи розпочнуться найближчим часом. Крім того, український Уряд схильний більше займатися популізмом, ніж конкретною справою. З цієї причини реформи можуть перетворитися на формальність для галочки, щоб «пустити пил» в очі європейським кредиторам. В умовах ведення військових дій на Донбасі є ймовірність довгостроковості і непередбачуваності проведенння реформ.
Завдання нового Уряду, який може очолити прем'єр Гройсман, - переконати власників великих капіталів, вкласти гроші в довгострокові проекти, в яких вони зможуть мати гарантовані дивіденди. Час, коли гроші діставалися олігархам шляхом нескладних операцій, створення монополій на ринку, несплати податків, пройшло. Раніше система управління державою вибудовувалася під потреби олігархічної бізнес-системи. В ідеалі все повинно бути навпаки - багаті люди повинні прислухатися до потреб суспільства, в якому держава виконує роль менеджера, по організації, реалізації та забезпечення належного рівня життя своїх громадян.
