Працівники мережевих магазинів у своїх чатах діляться історіями про найогидніші вчинки покупців. Якщо є бажання з'ясувати свою межу терпіння, то найефективнішим способом буде — на пару днів влаштуватися в продуктовий магазин. Вражень вистачить надовго, інформує Ukr.Media.
Між рядами
Покупці наче навмисно виробляють цей трюк. Дві пані з візками зупиняються точно одна навпроти одної, щоб повністю перегородити прохід.
Якби хоч одна з них проїхала хоча б на метр вперед, то інші покупці спокійно змогли б пройти, але традиція є традиція — строго навпроти одна одної. А щоб точно ніхто не зміг пройти, можна ще між собою почати обговорення серіалу.
Злодії та покупці
Бувають такі дні, коли магазинні злодії приємніші за покупців. Шахрай прийшов, поцупив свою пляшку і пішов. Не скандалить, не вчить працювати, не вимагає телефон власника мережі і не погрожує всіх звільнити.
Реально іноді співробітники згодні віддати частину зарплати, щоб не бачити деяких своїх "улюблених" постійних клієнтів.
Сліпі на обидва ока
Покупці ніколи не читають оголошення. Ніколи не піднімають голову вище полиць. І ніколи не дивляться найменування товару на цінниках. Цифр їм достатньо.
А з'ясовувати, що саме він взяв і за якою ціною, воліють на касі. Мабуть, щоб зберегти інтригу.
Читання — корисна навичка.
Псевдотурбота
Ще забавляє наївне запитання від покупців: "а чому ви працюєте у свята". Більше схоже не на турботу, а на знущання.
Мовляв, у якомусь поганому місці ви працюєте, раз змушують виходити по неробочих днях. Білі люди (як я) відпочивають от, а ви працюєте.
А то без цього нагадування ніхто тут не здогадується. Якби ви не приходили за своїм святковим пивом, то й нам би не довелося працювати.
Це лошатко
Давайте чесно, цим матусям трьох янголяток просто начхати з високої дзвіниці на чуже майно і роботу співробітників. Вони відпускають своє чадо порозважатися в торговому залі, а самі залипають у телефон.
Вирвані цінники, зім'яті кіндери, перекинуті соки. Природно, жодних докорів сумління там і близько немає. Це ж дитина. Звісно. Тільки вдома б ця мати на дитину голосно кричала, а в магазині — та нехай розважається.
Економісти
Очевидно ж, що пакети в магазинах не призначені для страховки скелелазів. Від кавуна середнього розміру у них ручки натягуються, як нерви у чоловіка, що другу годину везе тещу на дачу.
Ні, треба заощадити шалені гроші і взяти один, засунути в нього весь вміст величезного візка і через три метри від каси отримати очікуваний результат. А потім почати несамовито верещати, що магазин тепер зобов'язаний все відшкодувати.
Відчуття свята
Смішно, коли хтось скаржиться на відсутність відчуття свята. Мовляв, якось все не так цього року, от раніше було значно краще.
У магазинах будь-яке свято — це підвищене навантаження на співробітників. Це позапланові перевірки начальства і додатковий стрес. Відчуття свята для працівника мережі — це 12 годин не вставати з каси. І він би волів якомога рідше його відчувати.
Крикливий герой
"А відкрийте ще одну касу, нас тут вже троє! Чим ви там займаєтеся?".
Молодець же. От підійшов і відразу вирішив розібратися в ситуації.
Не можуть бояри з банкою пива в руках чекати. Справи у них термінові. А касами самообслуговування користуватися не вміють вони, це ж треба щось там натискати. Нехай краще жива людина обслужить. Прибіжить через весь зал і обслужить.
Більше ніколи не повернуся
Найбільше бісить, що ці крикуни ніколи не дотримують слова. Ми ж не переживемо. Стенд пам'яті зберемо на кухні і будемо щодня всім колективом згадувати цього конкретного клієнта, що пішов, який ніколи більше не повернеться.
Так все і буде, чесне слово.
Кидаю куди хочу
Немає цензурних слів для людей, яким лінь дійти до відділу (або хоча б до співробітника на касі), де вони взяли товар, і повернути м'ясо в холодильник. Чому треба кинути прямо там, де захотілося?
Принцип: "не моє — не шкода"? Якомусь іншому покупцеві дістанеться товар з порушенням температурного режиму.
Телефон довіри
Ти з усієї сили викладаєш у залі товар і раптово бабця що підійшла починає переказувати тобі все своє життя. Дві хвилини ввічливості сприймаються як бажання дізнатися більше, і тепер вона присідає поруч, щоб продовжити.
"Треба працювати, начальник видасть нагінку, покупці шукають товар, а він ще не на полиці" — марно.
Тепер ви друзі, а друзі завжди повинні бути разом.
Безкоштовно
Жарт неймовірного рівня: "Тоді це безкоштовно!", коли з'ясовується, що каса не може зчитати штрих-код. Просто зрозумійте, що в кожну зміну знаходиться мінімум один такий дотепник.
І слухати фрази рівня "я всю ніч малював" (на перевірку купюри) — це не просто не смішно і вторинно. Сотні разів сказані плоскі жарти починають дратувати.
Хто рано встає
8:02 забігає натовп, який вже двадцять хвилин стоїть біля дверей. І кожен другий простягає по 500 грн. "Зобов'язані розміняти". У вас же у всіх є картки і ви забігли, щоб розміняти готівку?
Не питаю, навіщо ви взагалі все ще користуєтеся готівкою. Цікаво тільки, чому вам так терміново потрібен розмін саме в перші хвилини роботи магазину (коли грошові ящики порожні), і потрібен він відразу цілому натовпу?
