Скільки потрібно отримувати в Німеччині, щоб належати до середнього класу, і з якої суми починається багатство

Зарплата в 3000 євро на місяць здається ознакою високого достатку. Але в Німеччині самотня людина з таким доходом на руки потрапляє просто до середнього класу, навіть не до його верхньої частини. Німецькі економісти підрахували, скільки потрібно отримувати, щоб належати до середнього класу, а з якого доходу людину вже можна вважати заможною.

19 жовтня 2026 року Інститут німецької економіки (IW) у Кельні виклав новий розрахунок і калькулятор, у якому кожен німець може перевірити, до якої групи він належить.

Скільки отримує середній клас у Німеччині?

Ідеться про гроші після податків та обов'язкових внесків, а не про зарплату, зазначену в трудовому договорі. Причому рахують усі надходження сім'ї, тобто зарплати, пенсії, допомоги, відсотки за вкладами та гроші від здачі квартири.

Межі відлічували від суми посередині, менше за яку отримує одна половина жителів країни, а інша отримує більше. Дохід кожної сім'ї для цього перерахували на одну людину, і 2024 року така сума посередині становила 2419 євро на місяць. Це останні дані, прогнозу на 2026 рік у розрахунку немає.

Середній клас в IW широкий, від 1450 до 6050 євро на руки в самотньої людини, і ділиться на три частини. Загалом груп п'ять:

• відносно бідні, менше 1450 євро на місяць;
• нижня частина середнього класу, від 1450 до 1940 євро;
• ядро середнього класу, від 1940 до 3630 євро;
• верхня частина середнього класу, від 3630 до 6050 євро;
• відносно багаті, більше 6050 євро.

Межа 1450 євро дорівнює 60% від суми посередині. Це офіційна межа ризику бідності, і нижче за неї живе приблизно кожен шостий німець.

А дохід понад 6050 євро у два з половиною рази вищий за суму посередині. Стільки отримували лише близько 4% населення.

А скільки потрібно парі та сім'ї?

Для сімей економісти використовують інші пороги, оскільки спільне проживання дозволяє ділити багато витрат. Вітальня, кухня й холодильник у пари спільні, тому парі для такого самого життя потрібно не вдвічі, а в півтора раза більше, ніж самотньому.

Першого дорослого в сім'ї рахують цілком, кожного наступного члена сім'ї віком від 14 років рахують за половину, а дитину до 14 років приблизно за третину. Так у пари виходить півтори людини, і нижня межа ядра середнього класу для неї дорівнює 1940 євро, помноженим на 1,5, тобто близько 2900 євро.

Ось де проходить ядро середнього класу та поріг «багатих» для різних сімей (дохід усієї сім'ї на руки на місяць):

• у пари без дітей ядро середнього класу від 2900 до 5440 євро, поріг багатих від 9070;
• у пари з дитиною до 14 років ядро середнього класу від 3480 до 6530 євро, поріг багатих від 10 890;
• у пари з двома дітьми до 14 років ядро середнього класу від 4060 до 7620 євро, поріг багатих від 12 700.

Типова пара без дітей отримує на двох близько 4000 євро. За цими правилами в неї виходить близько 2670 євро на людину. А типовий німець, який живе один, отримує близько 1950 євро. Тому рівень життя такої пари приблизно на 37% вищий, хоча на кожного припадає лише по 2000.

Більше 9070 євро на двох особливо часто отримують пари без дітей, де працюють обоє. Майже кожна восьма така пара потрапляє до відносно багатих, це майже втричі частіше, ніж у середньому по країні.

Чому німці не вважають себе багатими?

Самі німці бачать себе інакше. Університет Констанца запитував людей, яке місце за рівнем доходу вони займають, і порівнював відповіді з їхнім справжнім доходом. Більшість віднесла себе до середини. Люди з високими доходами ставлять себе нижче, ніж є насправді, а люди з низькими доходами ставлять себе вище.

Одна з можливих причин у тому, що люди рівняються на своє оточення. Людина бачить, як живуть колеги, сусіди та друзі в схожому становищі, а не всю Німеччину. У результаті навіть забезпечені люди можуть вважати своє становище цілком звичайним.

Це добре видно на прикладі людей із вищою освітою. Типовий дохід у них у перерахунку на людину становив 3140 євро на місяць. Серед випускників вишів це середина, і якщо порівнювати себе лише з ними, такий дохід здається звичайним. Але це більше, ніж у двох третин жителів країни.

Чого ці цифри не враховують

Однаковий дохід не означає однаковий рівень життя. Людина, яка отримує 3000 євро в невеликому місті, і житель Мюнхена з такою самою сумою можуть мати геть різні можливості. Життя в Мюнхені приблизно на чверть дорожче, ніж у середньому по країні, а в найдешевших малонаселених районах, як-от Фогтланд у Саксонії, життя обходиться приблизно на десяту частину дешевше. Сам розрахунок IW цієї різниці в цінах не враховує.

Найбільше ціни розходяться через житло. У семи найбільших містах Німеччини оренда майже в півтора раза вища за середню по країні.

Понад половину німців живуть в орендованому житлі й віддають за нього в середньому більше чверті доходу на руки, причому ще без опалення та електрики. А той, хто живе у власній квартирі, оренду не платить, і в розрахунках IW ця вигода в дохід не зарахована. Тож за цифрами власник та орендар з однаковою сумою на руках виглядають однаково, хоча живуть по-різному.