Їжачок. Історія про марну суєту

Татові було сорок років, Славіку - десять, їжачку - і того менше.
Славік притягнув їжачка в шапці, побіг до дивана, на якому лежав тато з розкритою газетою, і, задихаючись від щастя, закричав:
- Тату, дивися!
Тато відклав газету і оглянув їжачка. Їжачок був кирпатий і симпатичний. Крім того, тато заохочував любов сина до тварин. Крім того, тато сам любив тварин.
- Хороший їжак! - сказав тато. - Симпатяга! Де дістав?
- Мені хлопчик у дворі дав, - сказав Славко.
- Подарував, значить? - уточнив тато.
- Ні, ми обмінялися, - сказав Славко. - Він мені дав їжачка, а я йому квиток.
- Який ще квиточок?
- Лотерейний, - сказав Славік і випустив їжачка на підлогу. - Тато, йому треба молока дати..
- Постривай з молоком! - строго сказав тато. - Звідки у тебе лотерейний квиток?
- Я його купив, - сказав Славко.
- У кого?
- У дядечки на вулиці... Він багато таких квитків продавав. По тридцять копійок... Ой, тато, їжачок під диван поліз...
- Почекай ти зі своїм їжачком! - нервово сказав тато і посадив Славіка поруч з собою. - Як же ти віддав хлопцеві свій лотерейний квиток?.. А раптом цей квиток щось виграв?
- Він виграв, - сказав Славік, не перестаючи спостерігати за їжачком.
- Тобто як це - виграв? - тихо запитав тато, і його ніс вкрився крапельками поту. - Що виграв?
- Холодильник! - сказав Славік і посміхнувся.
- Що таке?! - Тато якось дивно затремтів. - Холодильник?!.. Що ти мелеш?.. Звідки ти це знаєш?!
- Як - звідки? - образився Славко. - Я його перевірив по газеті... Там перші три цифирки збіглися... і інші... І серія та ж!.. Я вже вмію перевіряти, тато! Я ж дорослий!
- Дорослий?! - Тато так зашипів, що їжачок, який виліз з-під дивана, від страху згорнувся в клубок. - Дорослий?!.. Міняєш холодильник на їжачка?
- Але я подумав, - злякано сказав Славик, - я подумав, що холодильник у нас вже є, а їжачка немає...
- Замовкни! - закричав тато і підхопився з дивана. - Хто?! Хто цей хлопчик?! Де він?!
- Він у сусідньому будинку живе, - сказав Славік і заплакав. - Його Сеня звуть...
- Йдемо! - знову закричав тато і схопив їжачка голими руками. - Йдемо швидко!!
- Не піду, - схлипуючи, сказав Славко. - Не хочу холодильник, хочу їжачка!
- Так ходімо ж, телепень, - захрипів тато. - Тільки б повернути квиток, я тобі сотню їжачків куплю...
- Ні... - ревів Славік. - Не купиш... Сенька і так не хотів мінятися, я його ледве вмовив...
- Теж, видно, мислитель! - єхидно сказав тато. - Ну, швидко!..
Сіні було років вісім. Він стояв посеред двору і зі страхом дивився на грізного тата, який в одній руці ніс Славіка, а в іншій - їжака.
- Де? - запитав тато, надвигаясь на Сєню. - Де квиток? Кримінальник, візьми свою колючку і віддай квиток!
- У мене немає квитка! - сказав Сеня і затремтів.
- А де він?! - закричав батько. - Що ти з ним зробив, лихвар? Продав?
- Я з нього голуба зробив, - прошепотів Сеня і заскиглив.
- Не плач! - сказав тато, намагаючись бути спокійним. - Не плач, хлопчику... Значить, ти зробив з нього голуба. А де цей голубок?.. Де він?..
- Він на карнизі засів... - сказав Сеня.
- На якому карнизі?
- Он на тому! - і Сєня показав на карниз другого поверху.
Тато зняв пальто і поліз по водостічній трубі.
Діти знизу з захопленням спостерігали за ним.
Два рази тато зривався, але потім все-таки доповз до карниза і зняв маленького желтенького паперового голуба, який вже злегка розмокнув від води.
Спустившись на землю і важко дихаючи, тато розгорнув квиточок і побачив, що він випущений два роки тому.
- Ти його купив? - запитав тато у Славіка.
- Ще у другому класі, - сказав Славко.
- А коли перевіряв?
- Вчора.
- Це не той тираж... - стомлено сказав тато.
- Ну і що ж? - сказав Славко. - Зате всі цифирки сходяться...
Тато мовчки відійшов убік і сів на лавочку.
Серце шалено стукотіло у нього в грудях, перед очима пливли оранжеві кола... Він важко опустив голову.
- Татку, - тихо сказав Славік, підходячи до батька. - Ти не сумуй! Семенко говорить, що він все одно віддає нам їжачка...
- Спасибі! - сказав тато. - Спасибі, Сеня...
Він встав і пішов до будинку.
Йому раптом стало дуже сумно. Він зрозумів, що ніколи вже не повернути того щасливого часу, коли з легким серцем змінюють холодильник на їжака.