1. Збирай поруч тільки тих, кого хочеш обійняти
— З тими, кого не хочеш обійняти, нічого не вийде, — запевняє Полунін. — І у всіх моїх командах були тільки ті, без кого я взагалі ніяк не можу.
Як вдається не набриднути один одному? Є одна хитрість. Я спеціально роблю так, щоб артисти не могли бути завжди разом. Разлучаю їх на час, передає Ukr.Media.
2. Не роби те, що не любиш
— Пішов я в Цирк дю Солей. Гарне місце, найкращий цирк у світі, організовано все чудово. Але не можу. Півроку було чудово. Поки ми творили, створювали, репетирували... А потім це все перетворилося на маленький заводик, який повинен був просто видавати продукцію. Нецікаво. Я мучився, став по лікарях ходити, почалася депресія...
Тоді я попросив: ну відпустіть мене, у мене контракт на рік, але не можу я більше. Мені сказали, мовляв, ти знайди замість себе кого-небудь якісного і відпустимо. Я рвонув на вулицю, сів у таксі, і раптом сталося диво. Там водієм виявився Юра Медведєв. Він працював в Театрі на Таганці, чудовий мім. Мріяв бути клоуном. А в таксі підробляв. І я йому: «Юра, ти з завтрашнього дня працюєш в Цирку дю Солей клоуном». Він, якщо б не сидів, впав би від щастя! Для нього — робота мрія. А для мене втекти звідти — порятунок було.
3. Не говори про погане
— Такий принцип у нас в команді. Це заборонено. Ніколи не обговорюємо, хто що зробив погано. Говоримо тільки: «Який ти приголомшливий, як ти сьогодні чудово працював! А ось це ти добре зробив!» Потрібно надихати один одного, іноді брехати, але захоплюватися...
4. Не бери бутерброд більше, ніж рот
— Сил у кожної людини є певна кількість. І тільки тоді витрата цих сил створює щасливу атмосферу. Я, наприклад, чітко знаю, що артист не може працювати більше восьми тижнів поспіль. Бо дев'ятий тиждень у нашому колективі завжди — відпочинок.
5. Перетворюй життя на твір мистецтва
— До 50 років у мене не було вдома. А потім дивлюся, моя дружина почала сумувати...
Зрозумів, потрібен дім! Почався довгий процес. Намітив десять міст світу, де, на мою думку, можна жити щасливо. У кожному пожив трохи і зрозумів, що найкращий варіант — Париж. Але Париж я не люблю: там штовханина. Тому відміряв радіус в півгодини їзди від міста (інакше друзі не поїдуть) і став шукати. Причому будинок обов'язково повинен був бути з млином. Так я собі нафантазував. І знайшов. У нашому жовтому млині у кожної кімнати своє ім'я і душа. Наприклад, у кімнату «У бабусі» ми нанесли сотні предметів з блошиних ринків. Або «Вежа казок» — це ідеальна дитяча кімната. А ще є сади. В них ми теж фантазували. Якось мені захотілося, щоб луг змінював колір. Жоден садівник не брався, мовляв, ця травичка з тією не уживеться, то не вийде... А я взяв і зробив. І у мене великий луг діаметром 50 метрів кожні два тижні змінював колір: зелений, жовтий, червоний, рожевий...
Антон Пікус
