Біллі Айліш співає про спокушання чужого батька. Емінем з Ріанною розбирають токсичні стосунки. Тейлор Свіфт мститься. Попса більше не пахне солодкою ватою. Вона пахне проблемами з гнівом і невідворотною кризою.

Хлопці з Відня та Лісабона вирішили перевірити це математично. Взяли топ-100 Billboard за останні півстоліття — з 1973 по 2023 рік. Це понад 20 тисяч англомовних пісень, результати аналізу яких виклали у Scientific Reports.

Вердикт такий: тексти стали примітивнішими, злішими й депресивнішими. Тривоги і стресу в них тепер більше, ніж у вечірньому випуску новин.

Здавалося б, усе логічно. Рівень депресії зростає, тривожність зашкалює. Але найцікавіше інше.

Дослідники спробували накласти ці музичні страждання на графіки доходів. Мовляв, біднішаємо — от і сумуємо. А от і ні. Жодного зв’язку між медіанним доходом і ниттям у чартах немає. Музична депресія від товщини гаманця не залежить.

Далі — веселіше.

Вчені подивилися, як на чарти впливають реальні катастрофи. 11 вересня. Пандемія. Тексти раптом стали складнішими, а стресу в них поменшало. Коли навколо реальний апокаліпсис, нам уже не потрібні вигадані страждання під біт. Нам потрібен ескапізм. Ми ховаємося в музику від того, що відбувається за вікном.

Ми слухаємо треки в середньому 21 годину на тиждень. Індустрія штампує їх набагато швидше, ніж знімають кіно чи пишуть книги. Тому чарти — це найточніший суспільний градусник. Він чітко показує: ми всі добряче напружені. Але щойно настане чергова глобальна криза, ми, швидше за все, почнемо слухати щось складне і життєствердне. Просто щоб не з’їхати з глузду.