«Я ж приніс подарунок та квіти, то чому я плачу за свій стейк?»: як українці потрапляють у незручну ситуацію за кордоном

Моя давня подруга вже кілька років живе у Канаді. І коли ми спілкувалися востаннє, вона мені розповіла про свій фейл на Дні Народження колеги. Ми з нею звісно посміялися над ситуацією, але у той вечір вона була ображена, тільки от не розуміло на кого: на колегу, що не попередила про такий формат свята чи на себе, що не розібралась у культурних традиціях Канади.

Подруга вже два роки працює у канадській фірмі та здружилася з кількома колегами. Тож, коли одна з них запросила її на День Народження, вона з радістю погодилася. Купила хороший подарунок, букет квітів та прийшла на свято. Чудово проводила час, доки офіціант у кінці вечора не приніс їй рахунок за її страву та коктейлі.

Як виявилося, всі гості платили за себе, от тільки подарунків та квітів ніхто не дарував. Тому вона витратила на подарунок і квіти 150 баксів та ще 70 за свій чек...

Вже потім, вдома, коли вона гуглила про різницю менталітетів та культур, натрапила на ціле обговорення, в якому багато українців зізнавалися, що так само потрапляли у такі неприємні ситуації.

Ми дуже гостинні і в нас іменинник відповідає за своє свято: бронює заклад, переймається комфортом гостей, стежить, щоб ніхто не сидів з порожньою тарілкою або келихом. І звісно, оплачує рахунок за все це теж він. Але ж, якщо подивитися на свято з фінансового погляду — в нас є таке негласне правило, що подарунок має як мінімум «окупити» місце за столом. Тобто такий собі «бартер» квитка на свято на подарунки.

У Канаді ж, як і в США та Північній та Західній Європі, святкування Дня Народження — просто привід побачитися та поспілкуватися. Подарунки можна не дарувати зовсім, або принести щось символічне (пляшка вина, квіти, кумедна листівка, книжка або свічка), а от чек оплачує кожен сам за себе.

Так, для нас це виглядає дивно, але, на мою думку — так навіть зручніше. Навіть якщо грошей у когось немає, можна замовити щось недороге і все одно святкувати та спілкуватися. І навіть, якщо в іменинника немає грошей на свято — заплатити тільки за себе він точно в змозі.

А от якщо у нас немає грошей на подарунок, частіше за все людина не йде на свято, тому що незручно почуватиметься. І для самого іменинника це не дуже добре — бо на святкуванні, можливо, будуть не всі, кого б він бажав побачити. А ще є багато людей, які не дуже заморочуються подарунками та несуть те, що ювіляру зовсім не потрібно. Виходить людина витратила купу часу та грошей на організацію свого свята, а надарували всякого непотребу.

А ще подивіться на цю ситуацію очима іноземного іменинника: вам дарують якісь елітні парфуми, шовковий дорогий шарф чи якусь техніку — як мінімум дивно, а може навіть здатися, що це зобов'язує до чогось. Вони ж звикли до маленьких подарунків-проявів уваги, або в кращому випадку до того, що гості скинуться та оплатять герою свята рахунок.

З моїх міркувань можна зробити висновок, що зручніше виходить західний варіант святкування, але і в ньому є неприємні моменти. Зараз все частіше рахунок ділять порівну (split the bill evenly) на всіх присутніх, щоб офіціант не вираховував кожному все до дрібниць. І якщо ви замовили салат та склянку води, а хтось кілька бургерів та коктейлів — розділений порівну рахунок вам не сподобається. А якщо ще врахувати, що у Канаді та Штатах до цієї суми додаються податки штату чи провінції та обов'язкові чайові (приблизно 15-20%) — то сума буде немаленькою.

Як не збанкрутувати на іноземних вечірках

Щоб не сидіти з кислим обличчям над чеком за пасту, запам'ятайте кілька правил.

З англійською в нас усе чудово, але ми часто міряємо їхні фрази нашими реаліями. Коли іноземець пише «Let's meet for drinks» або «Join me at the restaurant», це не запрошення на бенкет. Це пропозиція скласти компанію, що означає: кожен платить за себе. А от якщо прозвучало слово «hosting» (я приймаю/влаштовую) або прямолінійне «my treat» (я пригощаю) — тоді гаманець можна не діставати.

Не бійтеся питати. У США, Нідерландах чи Німеччині написати в чат: «Hey, are we splitting the bill? (Платимо кожен за себе?)» — абсолютно нормально. Вас оцінять за прямоту. А от у Британії чи Франції краще запитати трохи м'якше, наприклад: «How shall we sort the bill? (Як вирішимо з рахунком?)», щоб не здатися надто різким.