Що відбувається з душами нехрещених дітей згідно православ'я

Для православних людей хрещення дитини є чимось само собою зрозумілим. Але якщо задуматися – який сенс у хрещенні? Може надати людині самій зробити вибір, коли вона досягне свідомого віку?

Чому православним необхідно хреститися?

Хрещення є одним з семи таїнств Православної Церкви: під час обряду новохрещеного тричі занурюють у воду, закликаючи ім'я Пресвятої Трійці, щоб він помер для життя гріховного і відродився для Життя Вічного. В Священному Писанні сказано: «Істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться від води і Духа, не може увійти в Царство Боже» (Ів.3,5). При хрещенні ми отримуємо ім'я того чи іншого святого, який відтепер на все життя стає ангелом-охоронцем, інформує Ukr.Media езотерика.

Зрозуміло, можна і почекати з хрещенням, але тоді дитина не зможе брати участь у різних церковних обрядах, не можна буде подавати записочки за його здоров'я, причащати, замовляти за нього молебні. Залишаючись нехрещеним, він позбавляється божого захисту і благодаті.

Що відбувається з душами нехрещених дітей?

Згідно з християнським віровченням, на всіх людей спочатку лежить первородний гріх. Тому навіть немовлят не можна вважати безгрішними. Без хрещення не можна позбутися гріхів, тому після смерті душі нехрещених дітей відправляються в пекло. Це роз'яснюється і 124-м правилом Карфагенського собору: «Хто відкидає потребу хрещення малих та новонароджених від материнської утроби дітей, або каже, що хоча вони і охрещуються у відпущення гріхів, але від адамового гріха не запозичують нічого, що належало б омити Хрещенням (з чого виходило б, що образ хрещення на відпущення гріхів вживається над ними не в істинному, але в неправильному значенні), той нехай буде анафема».

Хоча вважається, що в пеклі померлі нехрещеними немовлята не будуть відчувати вічних мук, але і райської радості вони не зазнають, так як хоча на них немає особливих гріхів, але і немає ніяких чеснот.

Повір'я про нехрещених дітей

Наші предки вірили, що доля нехрещених дітей може виявитися не тільки сумною, але і жахливою. Вони вважали, що такі діти не є «цілком людьми», вони наполовину належать потойбічного світу, з якого прийшли у світ живих. На Русі нехрещених, втім, як і іновірців, називали «іродами».

Нехрещену дитину заборонялося цілувати, виносити за межі будинку, показувати стороннім. Вважалося, що таку дитину можуть вкрасти духи - домовик, банник, лісовик, підмінивши її на свою дитину, як правило, потворну і неспокійну.