Катарантус: розкішний незнайомець з характером тропіканки

У цій квітці все прекрасне, особливо її здатність цвісти цілий рік (за умови, що ви на зиму перенесете її додому). Цей гість із тропіків не знає втоми та перерв на відпочинок.

Уявіть собі хмару з глянцевого листя, всипану ідеально симетричними квітками-«вертушками» з контрастним вічком. Це і є катарантус. Сучасні гібриди вражають палітрою: від осліплюючо білого до винно-бордового, зокрема й модні персикові та лавандові відтінки. Це не скромний ґрунтопокривник, а самодостатній соліст.

Секрети бездоганної розсади

Посів. Його насіння схоже на дрібні вугольки. Сійте їх поверхнево, лише трохи присипавши ґрунтом, під плівку. Проростають вони в темряві та теплі (+25 °C) приблизно на третій-сьомий день. Щойно з'явилися перші петельки сходів, перенесіть контейнер на світло і привчайте розсаду до відкритого повітря, поступово знімаючи плівку.

Головна небезпека — чорна ніжка. Полив тільки через піддон або шприцем під корінь! Пікірування — при появі чотирьох справжніх листків.

Вічне літо: розмножуємо живцюванням

Хочете зберегти сорт, що підкорив серце? Живцюйте! Наприкінці сезону зріжте верхівкові пагони, вкорініть у воді або легкому субстраті. Зиму такий саджанець проведе на прохолодному світлому підвіконні, а навесні дасть життя новим розкішним кущам, які стануть для вас невичерпним джерелом елітного посадкового матеріалу.

Догляд

1. Сонце та спеку обожнює, але не пекучу. Ідеал — східна експозиція.
2. Полив регулярний, але без фанатизму. Посуху перенесе, а от перезволоження — ні. Дренаж обов'язковий!
3. Підживлення. Кожні 10-14 днів комплексним добривом для квітучих рослин. Фосфор і калій — його найкращі друзі. Азот зводьте до мінімуму, інакше отримаєте листя без квітів.

Ворогів треба знати в обличчя

Його глянцеве листя — ласощі для попелиці та павутинного кліща, особливо в спеку. Регулярно оглядайте, і за перших ознак — душ та обробка інсектоакарицидом. Із хвороб головна загроза — коренева гниль від перезволоження.

Зверніть увагу! Катарантус — отруйна рослина. Усі його частини містять алкалоїди (зокрема, вінкристин та вінбластин). Це означає, що працювати з ним (обрізати, пересаджувати) краще в рукавичках. Важливо розміщувати його в місцях, недоступних для малих дітей та домашніх тварин (особливо котів та гризунів), які можуть спробувати його пожувати. Проковтування будь-якої частини рослини може спричинити серйозне отруєння.