Подолання абсолютно непосильних для української економіки масштабів державного споживання та її безпрецедентною і тупою політизацією є необхідною умовою для того, щоб в Україні стало можливим припинення стрімкого падіння ВВП.
Про це у статті Бюджетна похоронка пише доктор економічних наук, професор Анатолій Гальчинський.
Автор нагадав, як формувалася політика зростання після важкої кризи початку-середини 90-х (у 1994 р. падіння ВВП - 23%). В першу чергу це робилося за рахунок скорочення рівня державного споживання. Згідно з офіційною статистикою Держкомстату, в 1995 р. видатки загального (державного та місцевих) бюджету становили 44,6% ВВП, а в 1999-му - 26,7. Бюджетний дефіцит в 1995 р. - 6,6% ВВП, в 1999-му - 1,5.
"Економили буквально на всьому, що дозволяло одночасно не декларативно, а реально знижувати податковий прес на виробників. За даними статистики, у 1996 р. податки (за винятком субсидій) на виробництво та імпорт (а це найбільш узагальнюючий показник податкового навантаження) становили 21,9% ВВП, в 1999-му - 17,6, у 2004-му - 11,4%. Доводиться вкотре нагадувати, що витоки економічного буму 2000-2004 рр. ґрунтувалися на цьому", - пише економіст.
В останні роки видатки держбюджету тільки виглядають наступним чином: в 2011 р. - 25,3% ВВП, в 2013-му - 27,7, в 2015-м - 30,6%. "Аналітики вважають, що з урахуванням місцевих бюджетів і чистих витрат Пенсійного фонду рівень державного споживання в цьому році складе 52-54% ВВП (!). Світовим досвідом доведено: у країнах з низьким рівнем доходів економічне зростання можливе лише за умови, що держспоживання не перевищує 25-30% ВВП. Якщо ми дійсно прагнемо забезпечити 6% щорічного зростання економіки, а альтернативи просто не існує, ми повинні підвищити в 1,5-2 рази норму заощаджень", - пише Гальчинський.
Для того, щоб забезпечити реальне зниження держспоживання і на цій основі істотно підвищити норму нагромадження капіталу, капіталізації економіки в цілому, на думку економіста, необхідна принципово нова філософія державного будівництва - філософія максимально можливої лібералізації. "Ліберальний принцип "менше держави" жодним чином не означає, що вона - держава має бути слабкою, неефективною. В дійсності існує зворотна залежність: "багатство держави" - свідоцтво його слабкості. "Щоб керувати краще, потрібно управляти менше" - такий непорушний принцип лібералізму. Компенсатор цього - дієздатність громадянського суспільства", - упевнений Гальчинський.
Він упевнений, що бюрократичні інститути влади потребують кардинальної оптимізації їх роботи. "Коректніше було б вести мову не про 10, а щонайменше про 30% скорочення управлінського апарату. Логіка децентралізації вимагає цього. Маю на увазі не механічне скорочення "норовливих", а навпаки (добре знаю високий професіоналізм міністерських кадрів, особливо середньої ланки), скорочення на основі оптимізації управлінських функцій, ліквідації дубляжу, що робить недієздатною управлінську структуру", - пише економіст.
"Спитайте Яценюка, навіщо йому Міністерство КМУ, що дублює функції галузевих міністерств? Питаннями соціальної політики займаються як мінімум 5-6 міністерств. Про яку системність рішень в цьому випадку може йти мова? У нас функціонує Міністерство економіки та торгівлі, а хіба буває торгівля без економіки?" - задається питанням автор.
Та ж проблема - і в структурі Адміністрації президента, апараті РНБО, Держуправлінні справами, у регіональних адміністраціях. "Я відкрив сайт адміністрації президента і очам своїм не повірив: у голови цієї структури, що виконує функції канцелярії (секретаріату) президента, сім заступників, з них два - перші. В АП - 16 не відділів і управлінь, а департаментів і головних департаментів, не секретар приймальної, а окремий офіс глави АП", - наводить приклад Гальчинський.
"В системі принципів державного управління є золоте правило: хочеш, щоб проведеним реформам довіряли, починай реформувати з себе. Для нас це правило поки ще занадто складне...", - робить висновок автор.
Крім цього, на думку Гальчинського, закладене в бюджет падіння ВВП є похоронкою влади.
