Одним з них було: "Якщо станеться пожежа, кого ти будеш рятувати: дружину або одного з дітей"
Всім з ким Сократ зустрічався на вулиці, він ставив це питання. І всі відповідали без роздумів: "дитину, звичайно", інформує Ukr.Media.
Сам філософ був іншої думки. Він говорив, що рятувати кинувся б саме дружину і пояснював чому. Для Сократа його син був би нагадуванням про страшну трагедію, в якій він втратив кохану. Дитина ж залишиться без матері і братів-сестер. Пізніше у неї з'явиться мачуха, яка ніколи не зможе замінити матір.
Одного разу за обідом я задав це питання товаришам по службі. Розмова про це затягнулася майже до кінця робочого дня. Всі чоловіки і жінки на моїй роботі в один голос заявляли: "без сумнівів, дитину". Одні стверджували, що у людини у хвилини небезпеки включаються інстинкти рятувати потомство, щоб продовжити власний вид. Їм вторили і інші: "діти — це твоя кров. Дружину можна і поміняти".
Загалом, на роботі не було жодної людини, яка врятувала б дружину (чи чоловіка), а не дитину. Точніше, майже всі.
Вже ввечері, коли я йшов, мене зупинив наш літній сторож. Він поцікавився, що ми так голосно сьогодні обговорювали. Я розповів йому.
Він на секунду замислився, а потім відповів, що він би врятував дружину. Сторож розповів, що він одружений вже майже сорок років. За цей час у нього народилося троє дітей. Всі три сини давно виросли і розлетілися хто куди.
"Діти — це гості в нашому житті. Кожен з них, як відірваний шмат", — сказав літній чоловік. Подумавши ще трохи, чоловік додав: "Ні, зі своєю бабцею буду помирати. Вона буде мене ховати, а не діти".
Його слова змусили мене задуматися. Адже зараз зовсім знецінився інститут шлюбу. Невелика сварка і подружжя розлучається. Раніше було не так.
До цієї розмови я теж був упевнений, що рятував би дитину. Але тепер я засумнівався у правильності своїх думок.
