«Вибачте», «нічого страшного», «як скажеш»: звичні фрази, які часом грають проти вас, і що сказати замість них

«Вибачте, вибачте», коли запізнилися на п'ять хвилин. «Нічого страшного», коли перукар відрізав зайве. «Як скажеш» наприкінці суперечки, у якій ви так і лишилися при своїй думці. Ці фрази зриваються самі, і ми звикли вважати їх просто ввічливістю.

Викреслювати їх із мовлення назавжди не потрібно. Важливо, коли фраза звучить. Якщо вам щось не підходить, а ви поступилися або промовчали, співрозмовник так і не дізнається, що не так. А невдоволення нікуди не зникає й накопичується.

«Вибачте» там, де можна сказати «дякую»

Ви запізнилися на п'ять хвилин, і першим виривається «вибачте». Жінки кажуть так частіше за чоловіків, і це легко сприйняти за невпевненість.

Канадські психологи Карина Шуман і Майкл Росс просили людей вести щоденник: кого вони зачепили за день і перед ким вибачилися. Виявилося, що за ті промахи, які кожен сам за собою помічав, чоловіки і жінки вибачалися однаково часто. Просто жінки помічали за собою більше таких промахів, а чоловіки ті самі вчинки вважали дрібницею, за яку вибачатися немає чого. Виходить, річ не в невпевненості. Жінки просто частіше помічають, що могли когось зачепити.

Співчутливе «вибачте» саме по собі не шкодить. В американських дослідах незнайомцеві, який починав розмову з «вибачте за дощ», тобто вибачався за те, у чому аж ніяк не винен, більше довіряли й охочіше позичали йому телефон.

Але коли ви змусили когось чекати, є кращі слова.

В інших дослідах перевіряли, що відчуває клієнт, коли сантехнік запізнився або замовлення несли надто довго. Якщо замість «вибачте за очікування» йому казали «дякую за терпіння», він залишався задоволенішим, частіше казав, що прийде знову й порадить іншим, і рідше скаржився.

«Вибачте» ставить у центр розмови вашу провину, а «дякую» помічає терпіння співрозмовника, і йому це приємніше.

Дякувати варто після того, як ви затрималися. Сказане наперед «дякую, що потерпите» такого ефекту не давало. Можна й поєднати. «Вибачте, що запізнилася, дякую, що дочекалися» працювало не гірше. Якщо ж ви підвели людину серйозно, самих слів замало, і ситуацію треба ще виправити.

«Нічого страшного», коли вас щось не влаштовує

Майстер зробив чубчик коротшим, ніж на фото, а ви усміхаєтеся й кажете «нічого страшного». Промовчати здається ввічливішим, але майстер так і не дізнається, що вам не сподобалося.

Американський психолог Стенлі Мілґрем якось відправив помічників вклинюватися в 129 черг на вокзалах, у букмекерських конторах та інших місцях Нью-Йорка. Заперечували найчастіше ті, кому чужий став просто перед носом, а не ті, хто стояв на кілька місць далі, хоча чекати довше через нього довелося б усім однаково. Тож якщо хтось вліз просто перед вами, сказати про це, найімовірніше, доведеться вам.

Сказати можна спокійно й без звинувачень. Американський психолог Гордон Бауер та його співавторка Шерон Бауер у книжці про те, як відстоювати себе, радять чотири кроки.

• Опишіть, що сталося, без оцінок.
• Скажіть, що ви при цьому відчуваєте, починаючи з «мені», а не з «ви».
• Скажіть, чого ви хочете.
• Поясніть, що доброго із цього вийде.

Фраза, яка починається з «ви…», звучить як звинувачення, і співрозмовник одразу захищається. Тому скаржтеся на конкретну річ, а не на людину. Фраза «Ви нічого не вмієте» майстра лише образить.

«Мені не подобається, що чубчик вийшов нерівний. Можна підрівняти? Тоді я залюбки прийду до вас знову». Такі слова дають йому шанс усе виправити. Сказати це простіше, поки ви ще в кріслі. У черзі вистачить короткого «Я стою тут, станьте, будь ласка, за мною».

«Як скажеш» наприкінці суперечки

Суперечка зайшла в глухий кут, ви втомилися й кидаєте «як скажеш», хоча насправді не згодні. Якщо ви справді не проти, нічого поганого в цих словах немає.

Американський психолог Джон Готтман десятиліттями спостерігав за подружніми парами й пише, що багато щасливих пар просто обходять спірні теми стороною, і їм це не заважає. Гірше, коли одному треба договорити, а інший уникає розмови.

Новозеландські психологи записали на відео розмови 61 пари, де один просив іншого щось змінити, а потім рік стежили, що із цього вийшло. Одразу після розмови прямі прохання здавалися самим парам невдалими. Але змінювали свою поведінку партнери саме після них. М'які натяки одразу здавалися вдалішими, але потім нічого не змінювали.

Сказати прямо не означає нападати. Готтман помітив, що суперечка майже завжди закінчується в тому самому тоні, у якому почалася. За першими трьома хвилинами він у 96 випадках зі 100 вгадував, чим усе скінчиться. Тому починайте з того, що ви відчуваєте й що вам потрібно, а не з докору. Наприклад: «Я не згодна. Мені важливо, щоб до моєї мами ми теж їздили, давай вирішимо, як чергувати».

А якщо сил сперечатися вже немає, замість «як скажеш» скажіть прямо, що вам потрібна перерва. Наприклад, так: «Мені зараз надто важко, давай перервемося на двадцять хвилин і потім договоримо».

Готтман радить брати не менше двадцяти хвилин, раніше людина не встигає заспокоїтися. У цей час краще не прокручувати в голові образу, а відволіктися на музику чи прогулянку. Якщо просто мовчки вийти з кімнати, партнер може вирішити, що від нього відгородилися, тому про таку перерву в парі добре домовитися заздалегідь. І до розмови потім потрібно повернутися.

«Я така дурна»

Розбили чашку, забули ключі, переплутали дату, і вголос виривається «яка ж я дурна». Подрузі в такій ситуації ви б так не сказали.

Психологи Ігор Гроссман та Ітан Кросс назвали це «парадоксом Соломона». Біблійний цар Соломон славився мудрими порадами іншим, а у власних справах помилявся. Майже 700 людей у їхніх дослідах міркували про чужі негаразди в стосунках мудріше, ніж про свої. Вони охочіше визнавали, що не все знають, шукали компроміс, бачили інший бік. Так було й у 20-40-річних, і в 60-80-річних, тобто з віком мудрішими до себе ми не стаємо. Різниця зникала, коли людей просили поглянути на свою ситуацію збоку, як на чужу.

Поглянути збоку допомагає простий прийом. Розмовляйте із собою на «ти» або на ім'я, наприклад «Олю, ти впораєшся» замість «я дурна». У дослідах Кросса люди, які перед публічним виступом подумки зверталися до себе так, менше хвилювалися, і сторонні оцінювали їхній виступ краще.

Є й інша вправа. Згадайте, що ви сказали б близькій подрузі, яка помилилася так само, і яким тоном. Потім згадайте, що сказали собі. І спробуйте сказати собі те саме, що подрузі. Боятися, що без докорів собі ви розслабитеся, не варто. Студенти, яких після проваленого складного тесту просили поглянути на свою невдачу з розумінням і без докорів, потім довше готувалися до наступного. А ті, хто так само по-доброму згадав свій недавній проступок, сильніше хотіли його загладити й не повторювати.

«У мене б так ніколи не вийшло»

Подруга спекла торт або зв'язала светр, і ви хвалите її так: «Яка краса, у мене б так ніколи не вийшло». Здається, що просте «гарно» прозвучить слабко, і його хочеться посилити. Але похвала чудово працює й без порівняння із собою.

У дослідах американських психологів люди, які збиралися зробити комусь комплімент, недооцінювали, як приємно його буде почути, і переоцінювали, наскільки співрозмовнику стане ніяково. Той, хто хвалить, хвилюється, що скаже незграбно, а співрозмовнику його слова здаються вдалими й теплими. Сторонні, яких просили вгадати, як людина поставиться до похвали розуміли, що похвала викличе лише радість, сумнівався тільки той, хто її озвучував. А подолавши хвилювання і сказавши добрі слова, людина й сама почувалася набагато краще.

Тож можна просто сказати «Як гарно вийшло!» або «Навчиш мене?». Додавати щось про себе тут не потрібно.