Америка асоціюється з хмарочосами, високими зарплатами, дорогими автомобілями та величезними маєтками. Але варто пройтися деякими районами Лос-Анджелеса, Сан-Франциско чи Сіетла, і можна побачити зовсім іншу картину. Намети вздовж тротуарів, люди, що сплять на картонних коробках, і цілі тимчасові поселення під автомобільними естакадами.
У країні з однією з найбільших економік світу сотні тисяч людей не мають постійного житла. Причому серед них трапляються не лише безробітні або люди із залежностями, а й ті, хто працює, отримує зарплату і все одно не може дозволити собі квартиру.
Головна причина, через яку в державі з такими величезними фінансовими можливостями стільки людей опиняються на вулиці, — у ціні оренди. Квартира там обходиться багатьом дорожче, ніж вони можуть заплатити.
Скільки бездомних у США і як їх рахують
Останній загальнонаціональний підрахунок житлового міністерства США відбувся в січні 2025 року. Тієї ночі бездомними були 745 652 людини, на 3% менше, ніж роком раніше. У січні 2024-го нарахували понад 771 тисячу. Тоді за рік їх стало на 18% більше, і стільки не було ніколи за весь час підрахунків.
Бездомними американська влада вважає не лише тих, хто ночує на вулиці. До статистики входять і люди в притулках, і ті, хто бере участь у програмах тимчасового житла, де дають кімнату та допомогу на строк до двох років. Понад половину бездомних у ніч підрахунку були в притулках. Просто неба, в машинах і наметових таборах ночували 266 тисяч осіб, близько третини.
Рахують усіх за одну ніч наприкінці січня. Волонтери та соцпрацівники від заходу до світанку обходять вулиці, парки, вокзали й покинуті будинки, заглядають у машини. Зиму обрали тому, що в холод краще видно, хто не може або не хоче потрапити під дах. А кінець місяця обрали, щоб урахувати й тих, хто після виплати допомоги ще може заплатити за мотель, а наприкінці місяця знову лишається без грошей.
При цьому одноденний підрахунок не відображає всіх, хто втрачає житло протягом року. Людина може кілька тижнів жити у знайомих, потім опинитися в автомобілі, а пізніше потрапити до притулку. Поки вона ночує в друзів, у статистику не потрапляє.
Найбільше бездомних у Каліфорнії, близько 182 тисяч, майже кожен четвертий у країні. Житло там дуже дороге, а дешевих квартир бракує. У м’якому кліматі більше людей ночують просто на вулиці, а не в притулках. На Каліфорнію припадає понад 40% усіх американців, які сплять просто неба. І це не приїжджі. За великим опитуванням Каліфорнійського університету в Сан-Франциско, 9 з 10 бездомних втратили останнє житло в самій Каліфорнії.
На другому місці штат Нью-Йорк, де налічують близько 146 тисяч бездомних. На душу населення бездомних там більше, ніж будь-де в країні, 73 на 10 тисяч мешканців. Але на вулицях їх майже не видно. З 1981 року місто Нью-Йорк за рішенням суду зобов’язане дати місце в притулку бездомним чоловікам, пізніше це право отримали жінки та сім’ї з дітьми. І на вулиці в штаті ночує лише приблизно один бездомний із 25.
Робота є, а грошей на квартиру все одно не вистачає
У США можна отримувати зарплату і при цьому жити на межі виселення. Особливо це стосується працівників ресторанів, готелів, магазинів та інших галузей із невисокою оплатою праці. Американці вважають житло доступним, якщо на нього йде не більше 30% доходу. Однак у 17 з 25 наймасовіших професій країни звичайної зарплати навіть за повного робочого тижня не вистачає, щоб зняти на таких умовах однокімнатну квартиру за середньою ціною.
Серед бездомних теж багато тих, хто має роботу. Дослідники Чиказького університету звірили дані перепису 2010 року з податковими і з’ясували, що більше половини тих, хто жив у притулках, того самого року офіційно десь працювали. Заробітки в них були дуже маленькі.
Уявімо людину, яка заробляє 2500 доларів на місяць після податків. Якщо оренда невеликої квартири обходиться їй у 1800 доларів, на їжу, транспорт, лікарів і все інше залишається всього 700. Вона ще не на вулиці, але вже на межі.
Будь-яка несподіванка на кшталт хвороби, звільнення або поломки автомобіля може зруйнувати такий бюджет. Якщо платити за квартиру більше нічим, домом може стати власна машина. У Каліфорнії кожен п’ятий опитаний дослідниками бездомний ночував переважно у своїй машині. Семеро з десяти впевнені, що допомога з орендою в 300-500 доларів на місяць надовго вберегла б їх від вулиці.
У містах із найдорожчою нерухомістю зняти квартиру ще складніше. Власники нерідко вимагають підтвердити дохід, який значно перевищує місячну орендну плату, і внести заставу. Навіть якщо людина здатна платити, їй можуть відмовити через неоплачені борги в минулому, відсутність постійної роботи або попереднє виселення.
Ще важливіше те, що дешевих квартир в Америці мало. У найдорожчих містах обох узбереж з 1960-х років будувати стало набагато важче через місцеві правила забудови. У 1960 році на Мангеттені за один рік дозволили побудувати 13 тисяч нових квартир, а за всі 1990-ті разом узяті лише 21 тисячу. А нові житлові комплекси розраховані переважно на покупців та орендарів із високими доходами.
Чому справа не лише в залежностях
Коли американські телеканали показують табори бездомних, у кадр часто потрапляють люди із залежностями або тяжкими проблемами з психікою. Через це складається враження, ніби люди стають бездомними передусім через наркотики.
Американські дослідники Грегг Колберн і Клейтон Олдерн порівняли міста США та перевірили звичні пояснення: наркотики, проблеми з психікою, бідність, погоду, щедрість соціальних виплат. Жодне з них не пояснює, чому в одних містах бездомних набагато більше, ніж в інших. Різницю пояснюють ціна оренди та кількість вільних квартир у місті. Від залежності або проблем із психікою радше залежить те, хто першим опиниться на вулиці, коли житла на всіх не вистачає. Свою книгу автори так і назвали — «Бездомність — це житлова проблема».
Буває й навпаки, коли до алкоголю та наркотиків штовхає сама вулиця. Багато бездомних у Каліфорнії зізнавалися, що п’ють або вживають наркотики, щоб якось витримати таке життя.
Чому держава не може просто дати всім квартири
Американська влада щороку витрачає на допомогу бездомним великі гроші. Працюють міські притулки, благодійні організації, програми, які доплачують за оренду, будується соціальне житло.
Тимчасові притулки не завжди вирішують проблему. Тих, хто ночує на вулиці, відштовхують тіснява та надто суворі правила. Також людям не подобається, що там не можна залишитися з близькими, не дозволяють брати тварин і немає де зберігати речі. До багатьох притулків не пускають п’яних. А часто місць просто немає. У Каліфорнії 4 з 10 бездомних хотіли потрапити до притулку і не змогли. Тому частина людей залишається на вулиці.
Але масштаб житлової проблеми набагато більший за можливості цих програм.
За доповіддю Національної коаліції за доступне житло, яка вийшла навесні 2026 року, у США бракує близько 7,2 мільйона доступних орендних квартир і будинків для найбідніших сімей, тобто тих, хто живе на межі бідності або за нею. На кожні 100 таких сімей припадає лише 35 квартир, які їм по кишені. Три чверті цих сімей віддають за оренду та комуналку більше половини доходу.
Допомогу з орендою від держави отримує лише приблизно кожна четверта бідна сім’я, яка відповідає умовам. На всіх грошей у цих програмах не вистачає.
Сперечаються й про те, як розв’язувати проблему. Одні фахівці пропонують спочатку дати людині постійне житло, а вже потім допомагати з роботою та лікуванням. Інші вважають, що людина спершу повинна кинути пити, почати лікуватися або знайти роботу, і тільки потім отримати квартиру.
Для мільйонів американців достатньо одного серйозного удару по гаманцю, щоб опинитися на межі виселення.
І поки оренда залишається недоступною для значної частини населення, а допомоги вистачає не всім, наметові табори залишатимуться частиною міського пейзажу навіть у найбагатших американських мегаполісах.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!