ВІЛ перестав бути смертельно небезпечним захворюванням
Прогрес у галузі медицини та фармацевтики призвів до того, що ВІЛ за тридцять років перетворився з смертельно небезпечної хвороби в хронічну, розвитком якої можна управляти — з того ж ряду, що і діабет, гіпертензія та інші серцево-судинні захворювання.
Про це повідомляє блог Discover.
За останніми даними американської статистики, середній вік смерті ВІЛ-пацієнтів різко зріс порівняно з 1987 роком. Для чоловіків він виріс на 34 відсотка: з 37,9 (1987 рік) до 50,8 року (2013). Серед жінок прогрес ще більш разючий — з 35,2 до 49,7 року.
24 листопада 2015 року був представлений новий звіт програми ООН по боротьбі з ВІЛ/Снідом. Відзначається, що до кінця 2013 року в світі було близько 36,9 мільйона ВІЛ-інфікованих, і 70 відсотків їх живе в Африці південніше Сахари. Число нових випадків зараження з 2000 року скоротилося на 35 відсотків. Антиретровірусну терапію в 2015 році проходять 15,8 мільйона інфікованих (зростання на 2,2 мільйона порівняно з 2014 роком).
Таких результатів вдалося досягти завдяки ранньому початку лікування, довгострокової терапії та медичного обслуговування ВІЛ-інфікованих. Нарешті, вже в 2010-і роки стала очевидна користь антиретровірусної терапії, навіть у пацієнтів з ослабленою імунною системою вона підвищує рівень життя і різко знижує ймовірність передачі вірусу іншим людям.
Лікарі відзначають, що головною загрозою для здоров'я ВІЛ-інфікованих зараз є не пов'язані з вірусом Сніду хвороби, а побічні ефекти антиретровірусних препаратів та імунодефіциту — інфаркти, певні типи раку і неврологічні захворювання.
Вірус імунодефіциту людини — ретровірус з роду лентивірусів, викликає поволі прогресуюче захворювання — ВІЛ-інфекцію. Вірус вражає клітини імунної системи, що мають на своїй поверхні рецептори CD4: Т-хелпери, моноцити, макрофаги, клітини Лангерганса, дендритні клітини, клітини мікроглії. В результаті робота імунної системи пригнічується і розвивається синдром набутого імунного дефіциту (СНІД): організм хворого втрачає можливість захищатися від інфекцій і пухлин, виникають вторинні опортуністичні захворювання, які не характерні для людей з нормальним імунним статусом. Без лікарського втручання ці захворювання викликають смерть пацієнта в середньому через 9-11 років після зараження.