Коли ми були маленькі, нам здавалося, літні канікули триватимуть цілу вічність, а до зими ще довго. Стаючи старше з кожним роком люди помічають, що час пролітає з шаленою швидкістю. Ясна річ, це наслідок дорослого життя, яке наповнене безліччю обов'язків і турбот.
Дослідження дійсно показують, життя набирає все більшого темпу для підростаючої людини. Існує кілька теорій, які можуть пояснити, чому наше сприйняття часу прискорюється з віком. Спершу, приводом для цього може стати поступове зміна наших внутрішніх біологічних годин. Метаболізм сповільнюється разом з нашим серцебиттям і диханням. Дитячі біологічні кардіостимулятори б'ються значно швидше, а це означає, що вони вичерпують більше енергії.
Інша теорія говорить про те, нібито це пов'язано з кількістю інформації, що поглинається нами. Чим сильніше потік даних, що обробляються нашим мозком, тим довше тягнеться час. Як свідчить теорія, якщо ми старші, то ми більше пізнаємо наше оточення. Дорослим набагато важче сприймати будинок або робоче місце в якості чогось незвичайного. Говорячи про дітей, вони весь час пізнають щось нове і корисне для себе. Чим сильніше людина знайома з побутом, постійно перебуваючи в ньому, тим швидше біжить час. Біохімічна складова цієї теорії передбачає звільнення нейромедіатора дофаміну при сприйнятті нових відомостей, що допомагає нам навчитися вимірювати час. Після 20 років рівень дофаміну падає, внаслідок чого час біжить швидше.
З віком ми ставимося до життя, як до чогось буденного, а от для дитини двох років воно здається таким незвичайним, адже так довго чекати від дня народження до іншого свята, щоб отримати свій подарунок. В результаті, вчені відзначили, не слід зациклюватися на віці і часу. Необхідно весь час розвиватися, дізнаватися щось нове, не залишатися на місці. На думку професорів, головне - бути активним, щоб метаболізм і серцево-судинна система працювала як в молодості.
