Здається, вони ніколи не готові до батьківства. Чому так відбувається і що з цим робити, міркує психолог Андрій Корсаков, передає Ukr.Media.
Так, дітей ми хочемо не дуже. А точніше – дуже не хочемо. Один мій знайомий досить конкретно позначає свою позицію з цього приводу: «Діти – це марна трата своїх років. Життя-то у нас коротке! Що таке сотня років (це якщо пощастить)? Ні про що! А присвятити 20-25 років дитині – занадто висока плата». Жорстко, але конкретно.
Я ж скажу про глобальне. Зараз сім'я як соціальний інститут нікому не потрібна, інститут шлюбу знецінений як такої. Сeкс на одну ніч – ось норма сучасного життя. А раніше сeкс можна було отримати тільки через одруження. До того ж всі жили за однією схемою: залицяння, шлюб, перша ніч, а через рік, максимум два – ти батько. А якщо ні, то на тебе всі косо дивилися. Ти що, хворий?
В очах людей одружений чоловік без дітей виглядав збитковим. Дитина, як би це цинічно не звучало, допомагала чоловікові перейти у вищу лігу – стати мужиком. Більш того, наявність дитини давало часом незаперечні соціальні переваги. На деякі посади не можна було претендувати, якщо ти не в шлюбі і у тебе немає дітей. Підемо трохи далі вглиб історії.
Колись діти були єдиним шансом на ситу старість, вони наслідували твою професію, секрети майстерності. Щоб виростити токаря шостого розряду, потрібні були три покоління токарів шостого розряду. Практично в кожній родині дитина успадковувала унікальні знання роду. А зараз дітям дістається іпотека, ржавий гараж і продавлений диван. Плюс ми розучилися жити сьогоденням.
З самого дитинства потрапляємо на фабрику мрій завдяки сімейному програмуванню. Нам постійно твердять: ось виростеш, тоді й можна буде, ось закінчиш школу, інститут, ось отримаєш посаду. Так і бігаємо нескінченно за морквиною. Жінки теж хороші. Вони щось не стоять у чергах за вагітністю. Молоді дівчата рвуться за щастям до великих міст чи просто тікають на чужину за кращою долею. А там навчання, кар'єра.
А які діти, поки сама не закріпилася? Вона на війні – корпоративній: проявити себе, зжерти, самій не потрапити на зуб. Які вже тут діти. Та й пошук «справжнього чоловіка» нерідко затягується на все життя, тому як планки позадирали до небес. Ось і виходить, як в анекдоті: Внучка запитує у бабусі: «Бабцю, а у тебе була справжня любов?» Бабуся: «Так !!! Моряки!»
А по-справжньому мало хто хоче народити дитину. Саме хоче, а не прагне залeтіти, так як вже за 30, так як гінeколог наказав, включивши будильник зі зворотним відліком. Так що, жінки, для початку розберіться в своїх бажаннях, а потім нам претензії пред'являйте. І це я говорю без єхидства.
Я вірю, що саме жінка здатна пробудити в чоловікові бажання мати дитину. Треба всього лише стати не однієї з безлічі, а єдиною, значущою для конкретного чоловіка. А чого я, наприклад, хочу від жінки в першу чергу? Все просто – відчувати себе поряд з нею чоловіком. У всьому. Моя жінка пам'ятає, що це я крутий, а вона – ніжна. Я – годувальник, а вона – обід мені готує. Моя жінка мліє в моїх обіймах, адже я ще й самeць.
Моя жінка розуміє, що я можу помилятися, і прощає менi це. Вона знає мене з найгіршою боку, але все одно любить. Вона піклується про мене, годує і пестить. Так вона мені показує, що не просто хоче дитину, а хоче дитину від мене. Так вона мені показує, що буде гарною матір'ю для моєї дитини. Так я розумію, що хочу дитину.
