Експерти виявили неочікувану знахідку у картині Пікассо

Відкриття зробили в Американській асоціації зі сприяння розвитку науки в Остіні, штат Техас, передає Ukr.Media.

Як підкреслюються, стало це можливим завдяки новому методу сканування.

"Новий флуоресцентний рентген є дешевшим, ніж інші альтернативні системи сканування. Він – портативний, що робить його доступним для будь-якої галереї", – пояснюють журналісти.

Франческа Касадіо з Центру науки для мистецтва у Чикаго, яка вела проект, своєю чергою зауважила, що широке використання нового сканеру поглибить наше розуміння художників і відкриє більше інформації, як вони творили.

"Багато картин чекають, щоб розповісти свої секрети. З новим сканером ми допоможемо їм розповісти більше", – підкреслила фахівець.

Щодо самої знахідки, то виявилося, що пейзаж під малюнком повернуто на 90 градусів: контури пагорбів стали спиною жінки, яка увібрала у себе форми каталонської місцевості.

За словами куратора інституту мистецтва Онтаріо Кеннета Бруммела, це допоможе не лише датувати картину та визначити, де її було створено, а й краще відчути художника, а також більше дізнатися про те, як він створив ті форми, які ми бачимо на поверхні.

До слова, "Жінка, що сидить" – це картина з "блакитного періоду" творчості Пабло Пікассо.

Хто такий Пабло Пікассо?

Це іспанський і французький художник. Вважається одним із найвидатніших митців XX століття. Народився у іспанській Малазі в 1881 році. Був засновником кубізму, із середини 1910-х створював роботи в стилі неокласицизму, з початку 1920-х років став лідером сюрреалізму. У 1930-х роках створював скульптури з металу, ілюстрував книги, займався монументальним живописом. Помер у 1973 році у французькому Мужені. Тоді майстрові був 91 рік.

Що таке "блакитний період" Пікассо?

Початок цього періоду відраховують з осені 1901 року – із кінця його другої в житті поїздки до Парижу. Його картинам цього часу є властивою холодна та похмура колористика, також вони є наповненими трагічними персонажами. Крім того, це здебільшого монохромні картини, що мають синій і синьо-зелений відтінки та лише зрідка підігріваються іншими кольорами. Завершився цей період у 1904 році.