Археологи знайшли найвищу палеолітичну стоянку, йдеться в статті, опублікованій в журналі Science. Вона перебувала на Тибетському нагір'ї, на висоті 4,6 кілометрів над рівнем моря. Люди оселилися там 30-40 тисяч років тому, інформує UkrMedia.

Тибетське нагір'я - найвище місце на планеті, де живуть люди: місцевим жителям довелося пристосовуватися до холодного клімату, гіпоксії і нестачі рослинної їжі. Тибет був одним з останніх місць, де з'явилася людина, тому дослідників цікавить, коли і як сталася колонізація цих місць. На сьогоднішній день відомо, що люди заселили Тибетське нагір'я 15-11 тисяч років тому. Достовірно датованих палеолітичних стоянок тут поки не знаходили.

Китайські і американські антропологи та археологи під керівництвом Сіна Дат з Інституту палеонтології хребетних і палеоантропології Китайської академії наук описали найдавнішу палеолітичну стоянку, на якій люди жили щонайменше 30 тисяч років тому. Місце Нвія Деву (Nwya Devu) знаходиться в центральній частині нагір'я на висоті 4,6 тисячі метрів. Автори виявили його в 2013 році і до недавнього часу проводили тут археологічні та геологічні дослідження.

У Нвія Деву дослідники виявили більше трьох тисяч кам'яних артефактів - шкребки, шила, кам'яні ножі та заготовки для них, відщепи. Оскільки на стоянці знайшли дуже мало органічних залишків, автори статті проводили датування зразків породи з допомогою оптичної люмінесценції. Цей метод дозволяє дізнатися, коли мінерал востаннє перебував на світлі.

Вік найдавніших шарів, де були знайдені кам'яні знаряддя, виявився 30-40 тисяч років. Також дослідники відзначили, що за виглядом артефакти з Тибетського нагір'я нагадували знаряддя приблизно того ж часу, що й ті, які були знайдені в Монголії і Сибірі Можливо, укладають дослідники, що стародавні тибетці і жителі Сибіру контактували один з одним вже 30-40 тисяч років тому.

Раніше генетики з'ясували, як тибетці змогли адаптуватися до життя на високогір'ї. У них з'явилися мутації, які забезпечили захист від ультрафіолетових променів. Також дослідники підтвердили наявність у тибетців варіанту гена EPAS1, який кодує фермент, що допомагає адаптуватися до гіпоксії, і який, по всій видимості, вони успадкували від денісовських людей.