Перший приватний зонд мав на своєму борту колонію тихоходів.

Перший приватний апарат, який потрапив на Місяць, міг призвести до справжньої позаземної колонізації. Річ у тому, що на борту цього зонда знаходиться капсула з бібліотекою людських знань, а в ній містяться ще й дуже живучі створіння, інформує Ukr.Media.

У квітні 2019 року місячної поверхні досяг перший приватний апарат — ізраїльський зонд Beresheet. Місяцехід зламався під час приземлення, але, ймовірно, його історія на цьому не закінчиться. На борту зонда зберігаються дані про знання людства — компанія The Arch Mission Foundation називає своє творіння першою "Місячною бібліотекою".

На 25 нікелевих дисках записана вся англомовна "Вікіпедія" і десятки тисяч книг. В основному інформація зберігається в закодованому вигляді, але перші шари зберігають дані про те, як це все розшифрувати. Вони голографічні та містять 30 тисяч сторінок з прикладами текстів і описом технології кодування.

Крім того, капсула містить біоматеріали: металеві шари, з'єднані епоксидною смолою зі зразками крові і волосся 25 людей. Це має хоча б в якійсь мірі продемонструвати нашим нащадкам (ну, або інопланетянам) генетичне різноманіття земних мешканців.

А тепер Нова Співак, підприємець і голова цієї місії, розповів про ще один компонент, що увійшов до капсули.

На плівку, яка оточує "бібліотеку", нанесли кілька тисяч висушених тихоходів.

"Тихоходи ідеально підійшли для цього, тому що вони мікроскопічні багатоклітинні, які можуть прожити довше, ніж будь-які інші мешканці Землі."

Ці мікроскопічні безхребетні можуть виживати в найважчих умовах навколишнього середовища. Тихоходи (першовідкривачі називали їх "маленькими водяними ведмедями") досить швидко впадають у стан ангідробіозу — практично повного висушування. Концентрація води в їх організмах знижується до одного відсотка, кінцівки втягуються, а поверхня тіла додатково вкривається восковим нальотом.

У такому вигляді ці істоти можуть знаходитися довгі роки, поки не минуть негаразди. Достовірно відомо, що їх не вбиває навіть знаходження протягом майже двох років у рідкому кисні (мінус 193 градуси за Цельсієм) і перебування у відкритому космосі протягом десяти днів.

Співак вважає, що ці створіння могли пережити політ і жорстку посадку.

"Ми вважаємо, що шанс того, що тихоходи вижили, дуже високий."

Але, на думку деяких вчених, якщо "маленькі водяні ведмеді" справді пережили крах, це може стати справжньою проблемою. Так, Моніка Грейді, професор планетарних і космічних наук у Відкритому університеті (Великобританія), побоюється за майбутнє Місяця — і досліджень, які на ньому коли-небудь будуть проводитися.

"Це б означало, що так зване "первинне середовище" Місяця було зруйноване."

Дослідники дотримуються правила про те, що не можна забруднювати поверхню космічних тіл.

"Я не думаю, що комусь давали дозвіл поширювати зневоднених тихоходів по поверхні Місяця. Тож це не дуже добре."

Втім, якщо тихоходи і збереглися на борту зонда, дуже малоймовірно, що вони зможуть повернутися до життя, адже для цього їх потрібно знову піддати впливу води.

Але і в стані анабіозу метаболічні процеси в їх тілах тривають, і таким чином тихоходи можуть бути єдиними нині живими організмами на супутнику Землі. Теоретично їх можна було б зібрати, повернути на Землю, "реанімувати" і вивчити, як на них вплинуло перебування в космосі і на місячній поверхні.