Знімки Сонця, котрі вдалось вперше зробити завдяки унікальному телескопу

Новий телескоп для спостережень за Сонцем побачив «перше світло». Розташований на Гаваях Сонячний телескоп Деніел Іноуе (Daniel K. Yorn Solar Telescope, DKIST) здатний отримувати зображення поверхні зірки з безпрецедентною роздільною здатністю. І перші знімки, представлені в прес-релізі американського Національного фонду науки (National Science Foundation, NSF), дійсно вражають, інформує Ukr.Media.

Новий чотириметровий телескоп став найбільшим на планеті інструментом для досліджень Сонця. Він розташувався на острові Мауї, на схилі неактивного вулкана Халеакала, на висоті близько 3000 метрів. Інструмент отримав ім'я на честь великого американського політика, багаторічного сенатора від штату Гаваї Деніела Кена Іноуе.

DKIST дозволяє розрізняти об'єкти розмірами менше 30 кілометрів при максимальному збільшенні, а також отримувати панорамні знімки поверхні, беручи в об'єктив майже 40 тисяч кілометрів. На перших оприлюднених знімках DKIST прекрасно видно гранули, величезні (за нашими земними мірками — близько 1000 кілометрів у поперечнику) утворення в сонячній фотосфері. Такі гранули можна представити як вершини конвективних колон, які тягнуться з надр до поверхні Сонця. Розпечена плазма піднімається у світлій центральної області такої колони і, охолонувши, опускається уздовж її більш темних країв.

«Щоб розкрити головні таємниці Сонця, нам необхідно не тільки ясно бачити ці структури з відстані в 150 мільйонів кілометрів, але і точно вимірювати силу і напрямку магнітного поля біля поверхні, а також простежувати їх продовження у розпеченій короні, зовнішній частині сонячної атмосфери», — говорить директор DKIST Томас Риммель.

Розуміння цих процесів дозволить нам краще орієнтуватися в «космічній погоді» в околицях Сонця, яку визначає саме активність зірки. Від неї залежить працездатність супутників, вона може вирішити долю далеких космічних зондів — а іноді відчувається і на Землі. Потоки сонячних частинок, що досягають навколоземної орбіти, а часом і проникають в атмосферу, можуть порушувати роботу систем зв'язку і навігації, викликати полярні сяйва і «геомагнітні бурі».

Сьогодні геліофізики можуть передбачати такі погодні аномалії лише менш ніж за годину до початку, однак сподіваються збільшити цей термін хоча б до кількох діб, що дозволить краще приготуватися до прибуття потенційно небезпечних потоків сонячних частинок.