В Ізраїлі виявлена перша у світі ​​6500-річна металургійна піч

У 2017 році, під час розкопок стародавнього місцезнаходження Хорват-Бетер поблизу сучасного ізраїльського міста Беер-Шева, археологи виявили залишки майстерень, обладнаних плавильними печами. Датовані віком близько 6500 років, вони стали найдавнішим свідченням використання цієї технології, інформує Ukr.Media.

Автори роботи — Ерец Бен-Йосеф (ErezBen-Yosef) і його колеги з Тель-Авівського університету — відзначають, що металургія в Леванті з'явилася в другій половині V тисячоліття до нашої ери, проте спочатку для виплавки міді користувалися найпростішими керамічними тиглями, а перехід до більш ефективних стаціонарних печей був важливим етапом технологічного розвитку. Зауважимо, що пивоваріння в регіоні з'явилося куди раніше — ще 13 тисяч років тому.

Поселення відноситься до гасульської культури раннього мідного століття, і його майстри, мабуть, користувалися рудою родовища, що розташовувалося приблизно в 100 кілометрах, на території нинішньої Йорданії. У печах виявлені і залишки мідного шлаку, і фрагменти олов'яного котла, який використовувався для виплавки металу. Археологи з Тель-Авівського університету змогли відтворити ключові кроки цього процесу під час власних експериментів з реконструкції стародавньої технології.

Вчені провели рентгенофлуоресцентний аналіз 14 таких фрагментів, а також 18 фрагментів самої печі і 26 фрагментів шлаку, підтвердивши, що в майстерні виплавляли тільки мідь. При цьому детальний хімічний склад в різних майстернях був різним, як і розміри, і форма плавильних котлів, що, на думку авторів, вказує на активні експерименти, які проводили майстри в пошуках більш досконалих рецептів і технологій.

Передбачається, що з отриманої тут міді згодом виплавляли церемоніальні предмети. У чистому вигляді цей метал занадто м'який для того, щоб виготовляти з нього важкі знаряддя, і вивчення таких артефактів — лопаток, топірців і тому подібного — підтверджує, що за прямим призначенням їх не використовували. Швидше за все, вони виступали лише в якості "сакрального образу" реальних інструментів, які в той час ще залишалися в основному кам'яними.