З вами бувало таке, що ви сидите в маршрутці і не можете розслабитися, тому що хтось нахабно дивиться на вас? Причому ви цього погляду можете навіть не побачити, а повернувшись, щоб виявити його, залишитеся ні з чим. Прискорюється серцебиття, всередині вас зароджується паніка, дихання збивається, і ось ви вже не можете спокійно сидіти і продовжувати читати книжку або гортати стрічку новин в смартфоні. Все це відсувається на другий план через тваринний страх, що не дає спокою. Чи варто вірити своєму чуттю, чи краще розслабитися і повернутися до колишнього заняття? Давайте розбиратися, інформує Ukr.Media.
Чому це відбувається
Відчувати холодок, що пробігає по шкірі, відчувати, як щось пече потилицю, — цілком нормальне явище. У біології його називають "системою виявлення погляду", що логічно, враховуючи функціонал. Так як ми соціальні істоти, дуже багато було закладено еволюцією в наші мізки для того, щоб людина вміла добре розуміти своїх родичів. І якщо вже ця система відіграє таку важливу роль і охоплює чималу частину різних аспектів нашого життя, не дивно, що вона дає збої.
Ми вже писали про те, що автоматизм в зчитуванні емоцій іншої людини змушує нас бачити обличчя на неживих предметах. І нове дослідження підтверджує наявність ще одного збою в мозку людини. За виявлення чужих поглядів у нас відповідає вкрай складна мережа з нейронів, і варто людині подивитися на нас скоса, як вона моментально чіпляється за це. Знову ж таки, механізм виправданий, якщо ми не будемо пам'ятати про небезпеки світу, то як же ми тоді виживемо?
Через те що наша біла частина ока (склера — в науковій термінології) сильно відкрита, ми набагато легше і швидше визначаємо спрямовані на нас погляди. Навіть якщо в позі іншої людини присутні маркери того, що вона може дивитися на нас, система посилає помилковий сигнал, не знаючи точної інформації. Для неї головне — оповістити, а вже те, як ми будемо реагувати, залежить тільки від нас самих.
До слова, те, що це почуття з'являється, коли на вас хтось дивиться зі спини, теж є помилковою тривогою або параноєю. По-перше, все та ж горезвісна обережність, що змушує нас спростовувати всі канони презумпції невинності. По-друге, воно може бути викликане набором факторів і передбачене інтуїтивно. Наприклад, якщо ви сказали людині якусь різку фразу, а потім, гордо розвернувшись, пішли, то погляд, який пропалює вашу спину — логічна інтерпретація подій, що відбулися.
Собака і людина
А ось собакам, наприклад, незважаючи на ваші посмішки або оскали, абсолютно немає діла до вашого виразу обличчя. Нейронні зв'язки в їх голові при вигляді наших очей залишаються спокійними, в той час як їх власні родичі викликають у тварин більш бурхливу реакцію. Тобто історії про те, що собакам не можна посміхатися, не більше ніж міф.
