Всупереч тому, що спортивна ходьба не включалася в програму Олімпійських ігор давнини, вона була популярна серед атлетів того часу. Для розвитку витривалості вони долали пішки величезні відстані. Наприклад, легендарний воїн Фідіпод, який приніс в Афіни в 490 році до нашої ери радісну звістку про перемогу над персами в битві при Марафоні, за рік до цієї події подолав пішки 200 кілометрів за два дні. Він пройшов від Афін до Лакедемона, інформує Ukr.Media.
В Європі змагання по ходьбі проводилися ще в XIV столітті. Щоправда, спортивним історикам не вдалося встановити — яку техніку використовували учасники таких змагань. Є припущення, що це була не спортивна ходьба, а звичайнісінька. Хоча, відстані атлети долали чималі. Нерідко від старту до фінішу їм доводилося пройти більше сотні кілометрів.
А ось перші, документально зареєстровані, змагання зі спортивної ходьби відбулися в 1866 році в Англії. Відомо навіть прізвище переможця — якийсь Е.Чемберс подолав 7 миль, а це 11 кілометрів 263 метрів, за 1 годину і 28 хвилин. Тоді на старт вийшли всього чотири спортсмени. Незабаром подібні змагання почали проводити й в інших країнах.
У 1976 році на Олімпіаді в Монреалі було прийнято рішення не проводити змагання зі спортивної ходьби на дистанції 50 кілометрів серед чоловіків. Спортивні чиновники вирішили, що цей вид змагань не викликає інтересу у глядачів. У відповідь на це ходоки у вересні того ж року провели свій Чемпіонат світу з ходьби на 50 кілометрів. Через чотири роки дана дисципліна знову отримала олімпійську «прописку».
Професійний спортсмен-ходок крокує набагато швидше, ніж звичайний пішохід. Наприклад, кращі атлети світу долають 50 кілометрів приблизно за 3 години 40 хвилин. А це майже 14 кілометрів на годину.
Учасники змагань зі спортивної ходьби повинні дотримуватися строгих правил. Тут немає фази польоту, як в бігу, ходокам заборонено відривати від землі обидві ноги одночасно. Протягом усієї дистанції спортсменів супроводжують судді. За порушення техніки ходьби атлет отримує попередження. А за три порушення слідує дискваліфікація. Які на змаганнях зі спортивної ходьби бувають досить часто.
Спортивна ходьба більш ефективний засіб для схуднення, ніж біг. Принаймні, так стверджують Грецькі фахівці з Університету Аристотеля. Вирішили брати участь в даному експерименті жінки були розділені на дві контрольні групи. Результати були підведені через три місяці. Ті, хто весь цей час займався ходьбою, схуд на три кілограми. Результат бігунів був дещо скромнішим — близько двох кілограмів.
Американець Едуард Вестон став професійним ходоком випадково. Просто в 1861 році він посперечався з приятелем, що Авраам Лінкольн програє президентські вибори. Програвши парі, Уестон повинен був виконати умову — пройти пішки від Бостона до Вашингтона, де проходила церемонія інавгурації нового президента. Едуарду знадобилося 11 днів на те, щоб пройти 770 кілометрів. Несподівано він став популярний в країні і надалі неодноразово долав пішки великі відстані. Отримуючи за це солідні винагороди.
