Що таке "негативна калорійність" продуктів і чи допоможе вона скинути вагу

Пошук їжі, від якої можна схуднути, нагадує мені спроби обдурити казино. Ми вперто хочемо вірити, що якщо достатньо довго жувати щось водянисте і позбавлене радості, закони фізики зламаються, і кілограми розчиняться самі собою, інформує Ukr.Media.

Ідея про продукти з «від'ємною калорійністю» — це, напевно, наймиліша ілюзія сучасної дієтології. Нібито якась умовна капуста настільки складна для перетравлення, що організм змушений спалювати власні запаси, аби з нею впоратися.

Років десять тому американські вчені навіть спробували перевірити це на практиці. П'ятнадцять добровольців лежать на кушетках у лабораторії (чудова робота, погодьтеся), їдять по сто грамів селери, а дослідники скрупульозно заміряють їхній метаболізм. Дива, звісно, не сталося. Організм справді витратив близько 86% отриманої енергії на перетравлення цих зелених волокон. Але ті мізерні дві калорії, які залишилися, все одно пішли в плюс.

Еволюція взагалі не передбачала механізмів, за яких їжа забирала б більше ресурсу, ніж давала. Якби ми витрачали на обід більше енергії, ніж отримували з нього, людство б вимерло ще до того, як винайшло вогонь і колесо.

Звісно, тіло спалює калорії на засвоєння їжі — це називається термічним ефектом. Найважче нашому шлунку даються не міфічні суперфуди і навіть не вуглеводи, а звичайний білок. Шматок м'яса чи сиру змусить організм витратити від 20 до 30 відсотків їхньої ж калорійності просто на розщеплення. Вуглеводи забирають скромні 5-10%, а жири взагалі прослизають майже в нуль.

Але найцікавіше для мене в цьому всьому — не фізіологія, а те, як легко ми обманюємо власний мозок.

Існує так званий «дієтологічний парадокс», який чудово описує наші стосунки з їжею. Під час одного експерименту людям показували звичайний жирний бургер, а потім — такий самий бургер, але з кількома паличками селери чи листом салату поруч. І люди щиро оцінювали другий варіант як менш калорійний.

Ми ніби купуємо індульгенцію: якщо додати щось корисне до відвертого джанк-фуду, воно магічним чином нейтралізує гріх.

Насправді ж левова частка нашої енергії згоряє в абсолютній рутині — просто на те, щоб серце билося, а легені дихали. Навіть вночі метаболізм сповільнюється лише на якісь смішні п'ять відсотків порівняно зі станом спокою вдень.

А те, що дійсно робить різницю — це не три години страждань у спортзалі на тиждень, і тим більше не магічні властивості огірків. Це те, як ми проводимо решту годин. Помити підлогу, пройтися за кавою пішки, пожестикулювати під час емоційної розмови — ця непомітна побутова метушня спалює набагато більше, ніж ми звикли думати.

Хоча, заради справедливості, технічно існує один продукт, який заганяє нас у калорійний мінус. Жувальна гумка без цукру. Вона містить близько п'яти калорій, а година монотонного жування спалює цілих одинадцять. Тож якщо жувати її годинами, можна теоретично піти в мінус. Але навряд чи це той метод, який комусь захочеться перевіряти на собі.