«Загибель Бориса Нємцова - велике горе для нашої сім'ї. Він був для всіх нас по-справжньому близькою людиною. Багато років нас пов'язували дуже теплі, дружні стосунки, які залишалися незмінними, як би не складалася політична біографія Бориса - чи працював він губернатором, віце-прем'єром, йшов в опозицію...
Ми дуже цінували його дивовижну відкритість, щирість, вміння радіти життю. На нього можна було образитися, з ним можна було не погодитися, але не любити його було не можна. Його життєлюбність і легке відношення до життя не заважали йому довгі роки залишатися одним з найяскравіших російських політиків. Він не вмів брехати ні собі, ні іншим, які б високі пости ці "інші" не посідали. Борис Миколайович особливо виділяв це якість Борі і не просто симпатизував йому, але глибоко його поважав.
У свої 55 років Борис встиг зробити багато чого - а багато чого не встиг, хоча міг би, і вже не встигне... Неможливо з цим змиритися.
Будемо пам'ятати і берегти пам'ять про Бориса в наших серцях ».
