Чи загрожують Україні бунти в'язнів, як в Бразилії

Останні події в Бразилії важливі для України з різних міркувань. По-перше, цікаво знати реальне положення справ в країні, яку ще недавно разом з Росією, Індією, Китаєм і ПАР включали в число лідерів за темпами економічного розвитку. Зараз абревіатура БРІК сприймається з набагато більшим скепсисом, ніж кілька років тому, і однією з причин цього, поряд з кризою в Росії, викликаним загарбницькою політикою Путіна, стали політичні катаклізми в Бразилії, призвели в минулому році до імпічменту Ділми Русеф. Відбулася вже в новому році серія тюремних бунтів в Бразилії розкрила непривабливу картину вдач, що панують у пенітенціарній, так і по всій владній системі цієї країни, передає Ukr.Media.

Але крім суто пізнавального інтересу є і інші, більш прагматичні міркування, що змушують придивлятися до бразильських подій. Якщо ми хочемо, щоб ці події не повторилися через якийсь час в Україні, треба витягти з них уроки. А для цього – розібратися в причинах тюремних бунтів і бандитських воєн в Бразилії і постаратися убезпечитися від подібних причин у нас.

Хроніка бунтів ув'язнених

Новий рік в Бразилії розпочався серією тюремних бунтів. За останніми даними, було вбито близько 100 осіб. Одна з головних причин – конфлікт місцевих злочинних угруповань, який вилився у справжню війну. Але останні події – також наслідок давньої кризи місцевої виправної системи. В'язниці переповнені, і влади часто нездатні підтримувати там порядок. Цим нерідко майже офіційно займаються місцеві бандитські угруповання.

Заворушення почалися 1 січня у в'язниці в Манаусі – столиці північного штату Амазонас. Вона управляється приватною компанією, але неофіційно, за наявними даними, контролюється бандою "Північна сім'я" (Fam?lia do Norte). Її представники роздобули зброю, взяли в заручники охорону і атакували укладених з іншого угруповання – "Перша столична команда" (Primeiro Comando do Capital).

В в'язниці були відправлені поліцейські сили. Але перш ніж вони взяли ситуацію під контроль, було вбито більше 50 осіб (за неофіційними даними – понад 60). Близько половини з них – обезголовлені, деякі – розчленовані. Більше сотні ув'язнених, скориставшись ситуацією, втекли.

Бунтівники майже не висували вимог владі – попросили лише, щоб поліція, що прибула для придушення бунту, вела себе стримано. "Цього вони і хотіли вбити своїх конкурентів і отримати гарантію, що поліція їх не чіпатиме", – заявив з цього приводу представник бразильського уряду.

Через кілька днів заворушення і вбивства повторилися в іншій в'язниці – на цей раз у державної (в Боа-Вісті – столиці північного штату Рорайма). Бунт там влаштували прихильники "Першої столичної команди". Було вбито близько 30 осіб. Деякі обезголовлені, в інших вирізані серця. На місці бійні був залишений напис "Кров за кров".

За неофіційною версією, це помста прихильникам "Північної сім'ї" (або іншій пов'язаній з нею угруповання). Хоча влада це заперечує. Вони стверджують, що другий інцидент – наслідок внутрішніх конфліктів в однієї з банд (нібито розправа над тими, кого запідозрили у зраді).

Через кілька днів пішов ще один бунт в Манаусі. Його жертвами стали чотири людини. Офіційно стверджується, що з війною банд він не пов'язаний. Загальне число жертв тим часом вже можна порівняти з тим, скільки життів забрала придушення в 1992 р. бунту у в'язниці Карандиру в Сан-Паулу (тоді було вбито понад 100 в'язнів).

Причини бандитських воєн

Найбільш впливові злочинні угруповання в Бразилії – "Перша столична команда", що влаштувалася в Сан-Паулу, і "Червона команда" (Comando Vermelho), що базується в Ріо. Раніше їм вдавалося якось співіснувати, але останнім часом конфлікти між ними загострилися через контроль над наркотрафіком – потоками наркотиків, що надходять до Бразилії з інших країн регіону (зокрема, Колумбії).

За однією з версій, ключовим епізодом стало недавнє вбивство Хорхе Рафата Тумані – бразильського наркобарона, який проживав в Парагваї. Передбачалося, що його вбили на замовлення "Першої столичної команди", яка вирішила прибрати до рук його бізнес (контроль над наркотрафіком на південно-східному ділянці кордону). І це нібито не влаштувало "Червону кнопку".

"Перша столична команда" вважається найвпливовішою в Бразилії. За даними уряду, до 2012 р. її чисельність досягла близько 13 тис. чоловік. Щорічні доходи від наркотрафіку обчислювалися десятками мільйонів доларів. Інші джерела доходу – викрадення людей, збройні пограбування і шахрайство.

За останніми даними, угрупування намагається зайняти позиції в Ріо, тобто на території, контрольованій конкурентами з "Червоної команди". Ті, в свою чергу, намагаються заручитися підтримкою інших банд. Серед їхніх союзників виявилася і "Північна сім'я", який влаштував бійню в штаті Амазонас.

Зараз в месенджерах поширюються заклики від імені "Першої столичної команди" – обіцянки помститися "Північної сім'ї", "стерти її з лиця землі". У минулому угруповання продемонструвала, що в разі загрози її інтересам може почати не тільки тюремні бунти, але і вуличні бої. Так було в 2006 р., коли її лідер, перебуваючи за ґратами, дізнався, що його збираються перевести у в'язницю з більш суворим режимом. У відповідь угруповання стала атакувати поліцейських у Сан-Паулу, і в подальших зіткненнях було вбито сотні людей, включаючи випадкових жертв.

Чому в'язниці переповнені

За даними Міжнародного центру тюремних досліджень (ICPS), Бразилія – четверта в світі країна за кількістю ув'язнених (622 тис. на кінець 2014 р.), після США (2,22 млн), Китаю (1,65 млн) і Росії (634 тис.). З кожним роком населення бразильських в'язниць зростає: за 20 років воно збільшилося майже вчетверо (у 1995 р. становила 173 тис.).

При цьому в'язниці вже переповнені в середньому більш ніж на 57%. Частково це наслідок процедурних затримок. Понад 36% мешканців в'язниць – арештанти, які очікують вироку. Вони чекають суду місяцями, багато навіть роками.

У доповіді Human Rights Watch (HRW), присвяченому бразильським тюрмах, описувалася камера з ліжками для шести осіб, в якій жили близько 60 ув'язнених. Деяким навіть не вистачало місця на підлозі – один з них спав сидячи, прив'язавши себе до решітці.

Тюрмах не вистачає і охорони. За нормами, належить один охоронець на п'ять ув'язнених, але на практиці це часто не дотримується. Так, в штаті Пернамбуко, за даними HRW, співвідношення становить приблизно 1:30. А в деяких в'язницях, як стверджує соціолог Каміла Діас, один охоронець доводиться на кілька сотень ув'язнених.

Все це – передумови для насильства і хвороб серед ув'язнених. За статистикою, рівень вбивств в місцях позбавлення волі в кілька разів вище, ніж в середньому по країні. Рівень захворювань на туберкульоз та ВІЛ – в десятки разів вище.

Ще один фактор – корупція. За наявними даними, зброю для одного з бунтів (у тому числі вогнепальна) ув'язнені отримали, підкупивши охоронців. Це обійшлося приблизно в 1 тисячу реалів (близько $300) на людину. Хабарі за доставку наркотиків і мобільних телефонів менше – близько 200 реалів (приблизно $60).

Чому процвітають банди

Переповнені тюрми разом з недостатньою кількістю і корумпованістю охоронців – прекрасне середовище для процвітання банд. Не випадково обидва найсильніші злочинні угруповання, що діють в Бразилії, засновані ув'язненими.

Серед творців "Червоної команди" були політв'язні, які боролися з військовою диктатурою 1964-1985 рр. А створення "Першої столичної команди" стало відповіддю на жорстоке придушення бунту у в'язниці Карандиру в 1992 р. Однією з цілей цього угруповання спочатку була захист прав ув'язнених.

Вплив банд закономірно поширилося на в'язниці. Угруповання там поповнювали свої лави і вели нелегальний бізнес. Більше того, вони отримали прямий контроль над тюремній територією.

Система, описана в доповіді HRW, діє майже офіційно. Її існування підтвердили і чиновники. Вона зводиться до того, що охоронці стежать лише за зовнішнім периметром, а окремі блоки контролюють укладені з особливим статусом. У них навіть є ключі від блоків і окремих камер.

У їх веденні знаходиться торгівля наркотиками. Вони також займаються поборами з інших засуджених – наприклад, вимагають гроші за спальні місця. За їх виконанням наказів стежать неофіційні охоронці, також набрані з ув'язнених. Офіційна адміністрація також на їх стороні. "Якщо вони скаржаться на когось, призводять свідків, ми їм віримо і караємо того, на кого вони вказали", – заявив правозахисникам директор однієї з в'язниць.

Іноді укладених з особливим статусом призначає тюремна адміністрація. В інших випадках вони самі обирають своїх наступників. Відомо, що такі посади можуть продаватися – в одному випадку, як розповів анонімний чиновник, плата склала більше $20 тис.

Вплив банд заходить досить далеко. У поліцейському звіті повідомлялося, що пару років тому представник адміністрації штату Амазонас уклав угоду з лідером Північної сім'ї", щоб та допомогла вивести одну з в'язниць з-під контролю "Першої столичної команди". Натомість наркобарону (на той момент він перебував за ґратами) гарантували, що його не переведуть до в'язниці із суворим режимом.

За чутками, щось подібне сталося і в 2006 р. під час згаданих заворушень в Сан-Паулу. За неофіційною інформацією, влада, зіткнувшись з вуличними бунтами, вступили в переговори з лідером "Першої столичної команди", запропонували послаблення режиму (серед іншого – надати більше телевізорів, щоб в'язні могли дивитися чемпіонат з футболу) і домовилися про припинення вогню. Офіційно це заперечувалося.

Чи може це повторитися в Україні

Згідно з даними ICPS, за кількістю ув'язнених на 100 тис. населення Бразилія займає 32-е місце з показником 307, який більш ніж удвічі нижче, ніж у США (693), і помітно поступається російському (447). Україна в цьому рейтингу на 85-му рядку з показником 167, хоча ще в 2013-му він становив 324, тобто перевищував нинішній бразильський.

Сама по собі ця статистика говорить лише про те, що містити велику кількість ув'язнених (по відношенню до чисельності населення) може дозволити собі лише багата країна, як США, або тоталітарна, як Росія. Бразилія, наростивши за 20 років тюремне населення майже вчетверо, не знайшла ні ресурсів для будівництва достатньої кількості нових в'язниць, ні для відповідного збільшення персоналу тюремної охорони, ні для розширення пропускної здатності органів дізнання, слідчих підрозділів, прокуратури і судової системи, які не справляються з наростаючим валом кримінальних справ.

Замість всіх цих витрат Бразилія де-факто віддала свою пенітенціарну систему в управління бандитським угрупуванням. Безсумнівно, це сприяло зростанню їх впливовості і не могло не призвести до подальшого підвищення рівня злочинності, а особливо – до розквіту організованої злочинності. Бандам тільки вигідно, щоб якомога більше людей пройшло через тюрми, оскільки серед цього контингенту набагато легше рекрутувати нових членів.

Посилення банд і розширення їх ролі по обидві сторони тюремних стін напевно було б неможливо без сприяння з боку політиків та правоохоронців. Про те ж свідчать і політичні корені найбільших банд, і контроль цих банд над наркотрафіком. Також і війни між бандами можуть бути одним із проявів боротьби між угрупованнями серед політиків, чиновників і силовиків.

Для України все це цілком може стати реальністю. Достатньо, щоб за короткий час різко зросло число ув'язнених. Всі чудово знають, коли це може статися: після деокупації Донбасу.

За даними Державної пенітенціарної служби України, які наводить ICPS, до вересня 2016 р. число ув'язнених в Україні впало нижче 61 тис., хоча ще у 2000 р. їх було 219 тис., в 2013-му – 147 тис. Цей результат вийшов завдяки багатьом чинникам, але в останні три роки головним було те, що з статистики випали в'язниці на окупованій території.

Тому вражають (і лякають) мріяння тих, хто збирається після деокупації Донбасу посадити сотні тисяч або хоча б десятки тисяч колаборантів. Якщо до нинішніх 60 тис. в'язнів (серед яких і зараз чимала частка представників шахтарського краю) додати ще стільки ж (або більше) з Донбасу, ми просто плекаймо в наших тюрмах банду, порівняно з якою бразильські Comando Vermelho, Primeiro Comando do Capital і Fam?lia do Norte будуть виглядати дворовою шпаною.

У цієї банди будуть дуже потужні політичні корені, дуже міцні зв'язки в ментовсько-прокурорсько-суддівському середовищі, серйозні фінансові ресурси (забезпечені тим же наркотрафіком і того ж трафіком нелегальної зброї). І вона перша буде зацікавлена в тому, щоб наростити число укладених до рівня 2000 р. і вище, переповнити в'язниці – і так далі по бразильському сценарієм.

Щоб не допустити цього, ми будемо змушені встановити для себе якусь верхню планку числа укладених з Донбасу. Головне – посадити командирів і цивільних керівників колаборантів, а також обслуговували їх політиків і пропагандистів. А замість нових в'язниць краще, напевно, будувати нормальні автобани.