Генрі Кіссінджеру 93 роки. Ті, хто його недавно бачив, кажуть, що він схожий на ходячу мумію, настільки він старий. Ще ніколи в історії світової політики на арені не з'являлися діячі такого віку. Схоже, у житті завжди є місце для першого разу.
Вже багато років пан Кіссінджер займається політичним консалтингом. Його консультирующеє підприємство називається Kissinger Associates і дуже високо котирується на світовому політичному ринку. Ще він пише книги. Їх переводять на багато мов і читають всі, хто займається або цікавиться політикою, бо кращого чтива на цю тему, ніж праці патріарха, знайти неможливо, передає Укрмедіа.
Фахівці визнають, що, може, пану Кіссінджеру і є 93 роки, може, він на них і виглядає, але з головою у нього все в порядку, і вона прораховує всі можливі варіанти у світі зі швидкістю звуку, бо за своє довге життя пан Кіссінджер дуже багато знає.
Деякі жартують, що всьому виною його походження. Німецькі євреї, ті, які встигли звідти втекти, рідко сходять з дистанції раніше столітнього ювілею. Пан Кіссінджер не просто німецький єврей, а дуже німецький єврей. Він все своє життя говорить англійською мовою з моторошним, навіть не німецьким, а баварським акцентом, хоча приїхав в США, коли йому було всього 15 років.
Цей баварець виявився настільки баварським, що представляючи Сполучені Штати протягом багатьох років у найскладніших ситуаціях, він так і не зміг до пуття вивчити державну мову. Нагадаємо читачам, що самі німецькі німці в світі — це баварці. Навіть коли сім'я Кіссінджеров в 1939 році приїхала в Нью-Йорк, вони примудрилися оселитися в Німеччині. У всій величезній північноамериканській країні існував тільки один крихітний п'ятачок розміром у декілька квадратних кілометрів, де жила Німеччина. Та ще, але Німеччина. У верхній частині Манхеттена був невеликий мікрорайон під назвою Вашингтон-Хайтс. Після приходу Гітлера до влади «райончик» цей пережив неймовірний ренесанс. До кінця 30-х років його стали називати Франкфурт-на-Гудзоні, бо знаходився він на березі Гудзона, а кількість німецькомовних жителів, що проживають тут, прагнуло до 100%.
Тут Він і виріс. До речі, звати його не Генрі Кіссінджер, а Хайнц Кіссінгер. Ну, з таким ім'ям в Америці тоді йому було природно жити не просто, а тому ім'я довелося змінити. Хоча мама Кіссінджера, яка взагалі ледве-ледве говорила англійською хоч з якимось акцентом, завжди називала майбутнього генія американської дипломатії Хайнцем. Зважаючи на те, що мама дожила до 97 років, то Хайнцем пана Кіссінджера називали аж до 1998 року. До речі, тато дожив до 95 років. І це при тому, що у них було вкрай непросте життя. А, так, вони ще й працювали мало не до останнього. Особливо мама, Паула Штерн Кіссінгер, яка підробляла офіціанткою в ресторані району, коли їй було вже за 80.
Півміста з'їжджалося на неї туди подивитися, але вона погано розуміла англійську мову і не звертала на них ніякої уваги. Їй не потрібні були гроші, справа була в іншому — весь колектив ресторану, а також більшість клієнтів були її віку і говорили на зрозумілій їй німецькій мові про зрозумілих їй речі. У цьому можливо і є запорука довголіття Кіссінджеров — найголовніше не переставати працювати.
Саме тут, у спецслужбі, двадцятирічний Кіссінджер зробив собі карколомну і стрімку кар'єру, яка стала йому трампліном у політико-дипломатичну житті.
Кіссінджер перший раз зустрів Володимира Путіна, коли той був ще молодим, у 90-х роках минулого століття. Він запитав майбутнього президента Російської Федерації, тоді ще молодого політика, ким він працював до того, як потрапив у політику. Той відповів: «Я працював в спецслужбі». Кіссінджер сказав: «Всі пристойні люди починали у секретній службі. Я ось, наприклад, теж». Послужний список роботи в секретній службі у Кіссінджера навіть більше і серйозніше, ніж у Путіна буде, хоча той був підполковником, а Кіссінджер з дуже великими труднощами став сержантом.
В 1943 році майбутнього дипломата призвали в армію і відправили служити в піхоту солдатом. А куди було його ще, адже він нічого не вмів толком. Працював на фабриці, вечорами вчився на бухгалтера. У піхоті його з акценту помітив професійний розвідник Фріц Кремер, ще один німецький єврей. Американська армія широко використовувала німецьких євреїв в якості розвідників і перекладачів. Німецькі військовополонені давали їм свідчення зі швидкістю звуку, відразу розуміючи, з ким мають справу. Саме тут, у спецслужбі, двадцятирічний Кіссінджер зробив собі карколомну і стрімку кар'єру, яка стала йому трампліном у політико-дипломатичну житті.
Кіссінджер був у розвідці, контррозвідці, потім шукав нацистів і гестапівців, очолював відділ по денацифікації спочатку в одному окремо взятому німецькому місті, а потім в цілій області. Адже йому виповнилося лише 22 роки. Більшу частину своєї роботи в спецслужбах він провів в чині рядового, а під кінець його все ж підвищили до сержанта. Для американської армії, в принципі, така катавасія з військовими званнями тоді було звичайною справою. Наприклад, головним обвинувачем на Нюрнберзькому процесі з боку США був генерал Тейлор, відомий американський юрист. А от одним із його заступників, який вів процес за айнзатцгруппам СС, був двадцятип'ятирічний сержант Бенджамін Ференц. Есесівські генерали в жахом дивилися на маленького єврейського сержанта-прокурора з величезними окулярами на великому носі.
У 1946 році Кіссінджер вступає в Гарвард і вже через рік навчання починає займатися політикою, заняття яке він не полишає й донині.
Восьмого листопада 2016 року в Америці пройшли президентські вибори, перемогу на яких здобув Дональд Трамп. Десятого листопада 2016 року в американському журналі Atlantic з'явилося інтерв'ю головного редактора Джефрі Голдберга з Генрі Кіссінджером. Інтерв'ю було великим і в основному стосувалося спадщини президента Барака Обами, але в ньому був абзац, в якому пан Кіссінджер заявляв, що якщо його допомога знадобиться новому президенту Трампу, він буде дуже радий її надати. Кажуть, першим, до кого звернулися з пропозицією приєднатися до команди нового президента, і став Генрі Кіссінджер. Насправді, все це вже не важливо.
Важливо інше – дуже ймовірно, що Кіссінджер може виявитися другою людиною в команді президента Трампа, після безпосередньо самого президента Трампа. Кіссінджер самий відомий і знаменитий Державний секретар в історії США. Очевидно, він також найграмотніший з усіх що живуть на сьогодні людей у питаннях міжнародних відносин. У нього самі широкі зв'язки в геополітичному світі. Але головне для президента Трампа те, що у Кіссінджера настільки широка спина, що за нею з легкістю поміститься вся президентська адміністрація. Свої зовнішньополітичні ініціативи президент Трамп, ймовірно, буде оголошувати, починаючи з наступних слів – «як нам порадив Генрі Кіссінджер».
З трудом можна собі уявити в США серйозних опонентів пана Кіссінджеру. Це все одно, що заперечувати ожившему президенту Кеннеді. Ні в кого язик на класика всерйоз не підніметься. Ну, до речі, пан Кіссінджер і сам ще дуже навіть може постояти за себе. Досить імовірно, що в багатьох зовнішньополітичних питаннях йому доведеться висуватися на переговори особисто. І тут роль особистості в історії має велике значення.
Кіссінджер, очевидно, працює на Трампа мало не з першого дня після того, як той виграв вибори.
У США сьогодні три основні проблеми в зовнішній політиці.
- Це, в першу чергу, Близький Схід — він горить.
- Це Китай.
- І це Росія.
Саме в цих трьох регіонах Кіссінджер і заробляв собі світову дипломатичну славу. Він зупинив війну Судного дня між Ізраїлем та арабськими країнами в 1973 році. Він привіз президента Ніксона до Китаю, і дві країни відновили дипломатичні відносини, після чого стали найбільшими в світі торговими партнерами. Про відносини з усіма радянськими вождями від Брежнєва до Путіна і говорити не доводиться.
Він у Москві по сьогоднішній день такий собі Арманд Хаммер, вічний друг. До речі, у нього так склалося не тільки в Москві, але і практично скрізь від Німеччини до Китаю. Вже після обрання Трампа президентом Кіссінджера бачили в Пекіні на прийомі у голови держави. Потрапити на прийом до керівника китайської держави, та ще й у ролі гінця від американського президента, який ледь не щодня погрожує цій самій китайській державі, це треба вміти.
Мало хто знає, але геній дипломатії ще й найбільший фахівець з проведення секретних операцій. Наприклад, мирний договір у В'єтнамі, за який він отримав Нобелівську премію 1973 року, був підписаний в Парижі. Світова громадськість не знала, що йдуть переговори, до самого останнього моменту, хоча Кіссінджер регулярно літав у Париж. Була проведена настільки майстерна операція дипломатичного прикриття, навіщо він туди літав, що ніхто ні про що не здогадався.
В той час, як була вже сформована практично вся майбутня команда президента Трампа, про Кіссінджере ніхто не сказав ні слова, хоча він вже літав на зустріч з керівництвом Китаю, явно за завданням свого керівництва. Тобто, поки Америка обговорює призначення на вищі посади, а щасливі призначенці роздають інтерв'ю пресі, 93-річний Кіссінджер вже в поті чола працює. Можна собі тільки уявити, кому він вже зателефонував, якщо до Китаю він вже долетів. У нього немає жодної посади і, очевидно, її і не буде. Хто ж візьме людину в такому віці на роботу, та ще й на відповідальну посаду? Але можливо так – без посади – і було задумано. Якби Кіссінджер став, наприклад, Державним секретарем, подзвонити або злітати в повному від американського товариства секреті у нього б не вийшло.
А так, президент Трамп, а він, ймовірно, через Кіссінджера провів детальні переговори з усіма, хто йому потрібен. Найвпливовішою людиною в адміністрації президента Трампа, якої ще офіційно не існує, але яка вже працює щосили, є його зять Джаред Кушнер. У нього теж немає ніякої посади, а вплив, величезний вплив на прийняття рішень, є. До речі, кажуть, що ідея запросити Кіссінджера належала саме йому.
З'явилася нещодавно стаття в німецькому журналі Bild про плани Кіссінджера стосовно міжнародного врегулювання стала певним оголошенням про те, що патріарх у справі. Він на роботі, на завданні. Його чекає цілий світ – Близький Схід, Китай, Росія, Україна і навіть Білорусь, яка нещодавно заявила, що також йде в Європу. Правда, на їх лукашенковских умовах. В наступному 2017 році нас чекає багато цікавих подій, і зустріч Кіссінджера з Лукашенком в Біловезькій пущі, напевно, буде ще не найбільшим з них дивним.
