Що насправді сталося в Каталонії: вплив вулиці і жорстка реакція Мадрида

На минулому 1 жовтня, як його називають офіційний Мадрид і Брюссель, незаконному референдумі в Каталонії 90% жителів сказали незалежності "так", передає Ukr.Media. Прем'єр Іспанії Маріано Рахой поспішив заявити, що "референдум в Каталонії не відбувся, і його результати не будуть визнані". Але жителі автономії думають інакше, і вулиця налаштована радикально. Це можна було побачити під час акцій протестів, які пройшли в день проведення референдуму, коли понад 800 осіб.

Голова женералитета Каталонії Карлес Пучдемон заявив, що передасть результати голосування в регіональний парламент, щоб привести в дію закон про референдум, який Мадрид також не визнає. Але, разом з цим, влада Каталонії заявили, що готові до діалогу готові обговорювати розширення прав автономії за столом переговорів. А ось офіційний Мадрид, схоже, можливість такого діалогу відкинув, зробивши ставку на силовий варіант, що ми і побачили в день голосування.

Українська експертне середовище, аналізуючи події в Каталонії, навіть почала проводити паралелі з Кримом. Це найбільша помилка, як і напевно, помилка Мадрида силою придушити референдум, що вже засудили в ООН та Єврокомісії. Але, напевно, помилково заявляти, як це роблять каталонські політики, що Каталонія годує всю Іспанію. Саме на гаслах про економічну перевагу і незалежності партія Пучдемона і прийшла до влади, провівши консультативний референдум в 2014 році.

Десятки різних місцевих профспілкових, громадських і політичних організацій анонсували на сьогодні масовий страйк. Організації закликали людей не виходити на роботу 3 жовтня. До страйку приєднався навіть метрополітен Барселони: брати участь у загальному страйку буде з 6:30 до 9:30 і з 17:00 до 20:00. Найпопулярніше питання, яке можна почути після референдуму 1 жовтня – а що далі?

Що, Каталонія дійсно відокремиться? Як на це відреагує Мадрид? Можлива війна і чому Каталонія ризикує залишитися за межами Євросоюзу? 

Андрій Мовчан розповідає, що великий вплив на вулиці мають ліворадикали. 

Офіційний Мадрид, як і Брюсселю, вважають референдум незаконним, а саму можливість відділення суперечить Конституції Іспанії. Але, як і в будь-якій демократичній країні, в Іспанії передбачена можливість проведення всеіспанского референдуму по можливості незалежності Каталонії.

Андрій Мовчан: насправді у всеіспанском референдум немає сенсу. Результати будуть заздалегідь зрозумілі – всі проголосують "проти". Ну, країна Басків може проголосувати "за", може Південний Мадрид проголосує "за" (робочі квартали Мадрида). Але в цілому Іспанія скаже "ні". Саме тому процедура всеіспанского референдуму і придумана таким чином, щоб сказати "ні". Крім того, сама процедура проведення всеіспанского референдуму досить складна. Якщо навіть на всеіспанском референдумі жителі скажуть "так" відділення Каталонії, результати референдуму має імплементувати Сенат і Конгрес 2/3 голосів. Після цього Сенат і Конгрес розпускаються, призначаються нові вибори і вже новий склад обох палат повинен прийняти рішення 2/3 голосів.

Добре, тоді як оцінюють шанси на незалежність самі жителі Каталонії? Вони ж розуміють, що результати минулого 1 жовтня референдуму ніхто не визнає.

Андрій Мовчан: Ймовірність того, що Каталонія стане незалежною державою, існує. Я не буду говорити, наскільки вона висока, тому що все це поки що дуже далеко і туманно. Як налаштовані люди тут? Вони налаштовані на свою республіку. І парадокс цієї ситуації в тому, що політичне керівництво Каталонії представлено дуже помірними європейськими демократами, взяли фішку незалежності для порятунку своєї політичної ситуації після корупційних скандалів. Партія Карлеса Пучдемона трохи в іншому складі правила тут фактично весь час існування автономії. На них народ був дуже злий через неоліберальних реформ, урізання соціальних стандартів... Тому для порятунку свого впливу вони приєдналися до табору "индепендендистов". Це рух з часом набрала сили, маси дуже організовані і радикализировани. І дуже сумніваюся, що Пучдемон має вирішальний вплив на вулицю.

Деякі українські експерти писали, що на референдум не прийшли помірні проєвропейськи налаштовані люди, вибір яких міг би вплинути на результати референдуму. За їх словами, саме тому Пучдемон заявляв про готовність сісти за стіл переговорів з Мадридом.

Андрій Мовчан: Так, тут є певний відсоток людей, навіть якщо вони прихильники незалежності, які готові були взяти участь у референдумі, якщо б він був законним і тому не пішли на референдум. Тобто, це дуже помірний середній і вище середнього каталонський клас. Але я не скажу, що цих людей дуже багато. А вулиця буде вимагати незалежності. Вони вважають, що вже за неї проголосували і відстояли. Крім того, на вулиці величезний вплив мають ліворадикали. Це всі експерти, зокрема українські, обходять десятою дорогою. І ще один момент: каталонська партія "Кандидатура народного єдності", яка має величезний авторитет серед молоді, ще 1 жовтня після закриття виборчих дільниць рвалася в парламент проголошувати незалежність. У цієї партії всього 10 депутатів (парламенті Каталонії 135 депутатів), вони не входять у більшість, але мають "золотою акцією" – без них коаліція не може прийняти практично жодне рішення.

Яка була реакція людей на таке величезне число постраждалих в день проведення референдуму? Є навіть троє вбитих.

Андрій Мовчан: Про убитих немає достовірної інформації. Є дані про трьох загиблих, але як заявила місцева поліція, це була сім'я (чоловік, дружина і дитина), які були застрелені в квартирі. Тобто, це взагалі схоже на побутове вбивство ніяк не пов'язане з тим, що відбувалося в день референдуму. І ніхто тут особливо не пов'язує це з протестами. Українські та російські медіа, до речі, більше про це говорять, ніж тут.

 Незрозумілий ще один момент: чому, якщо влада Каталонії були готові сісти за стіл переговорів, Мадрид використовував силовий варіант. Що, не можна було вирішити все мирно?

Андрій Мовчан: насправді для мене це загадка. Зараз вони ризикують втратити дуже багато. Ймовірно, прем'єру Іспанії Маріано Рахою і його "Народної партії" хотілося якось показати свою силу, значимість, але не вийшло. Якщо ви запитаєте про це каталонців-индепендендистов, вони вам скажуть, що це частина франкістської культури, постфракинстского держави або квазі-франкистского держави, яке продовжує свою репресивну політику. Як все це може далеко зайти? У цьому плані тут є помірний оптимізм, тому що це все-таки перший світ, Європа, поруч Франція, Німеччина, Англія, центральні телеканали всіх країн вже тут, тут офіси майже всіх транснаціональних компаній... Нікому невигідний кривавий сценарій. З точки зору Євросоюзу, самі каталонці дуже оптимістично налаштовані, вони всі переконані, що їх з ЄС не попросять. Люди мені самі казали: "Що, Європа в Каталонії закінчиться і буде Африка?". Є тут трохи такого шапкозакидання, хоча економічні проблеми в разі відокремлення Каталонії можуть бути величезні.