Часто спостерігаю цю картину в своєму оточенні. Жінка, з якою прожито років п’ятнадцять-двадцять, раптом непомітно переходить у категорію «старої дружини». Ні, справа тут зовсім не в зморшках, кілограмах чи відсутності манікюру. Вона може не вилазити з кабінетів косметологів і виглядати об’єктивно краще, ніж на студентських фото. Але для нього вона — давно прочитана книга. А йому раптом терміново захотілося коміксів.
Анатомія чоловічої дурості
Десь після сорока в чоловічих головах щось клацає. Мені 44, я бачу своїх ровесників, і це видовище іноді викликає легку меланхолію. Раптом дорослому, наче б то адекватному дядьку починає здаватися, що якщо поруч з’явиться дівчина з переконливим декольте, яка щиро сміється з його бородатих жартів, то він автоматично скине років десять.
Це такий прощальний салют гормонів. Спроба довести не так їй, як самому собі: «Я ще ого-го, я ще можу».
Дівчині приємні ресторани, увага і ця трохи батьківська турбота, а чоловік грає у підкорювача світу, постійно втягуючи живіт і вдаючи, що йому зовсім не хочеться спати о десятій вечора.
Скільки ж треба мати зайвої енергії? Мене, наприклад, сама думка про необхідність знову когось вражати, водити на побачення і вести ці багатогодинні розмови ні про що, вганяє у втому.
Що залишається за кадром
А що в цей час відбувається з тією самою «старою» дружиною? Чоловік-романтик іноді збирає валізу, залишаючи їй дітей, спільні спогади і поламаний кран на кухні. Років зо три він грається в нове життя.
А потім потроху навалюється реальність. Бо бути з молодою — це відповідати її темпу. А в нього вже спина ниє після незграбного руху, тиск стрибає на зміну погоди, і в п’ятницю ввечері хочеться просто впасти на диван під якийсь нудний серіал, а не йти в бар пити коктейлі.
Молода подруга швидко розуміє, що цей атракціон не такий уже й драйвовий. Їй стає нудно. Вона знаходить когось із кращим метаболізмом і меншою кількістю життєвих травм.
Я знаю випадок, коли такий Ромео закінчив інфарктом від перенапруги — намагався відповідати декораціям, які сам же і збудував. І ховала його та сама перша дружина. Бо кому він був потрібен зі своїми кардіограмами?
Ефект спільного окопу
У тривалому шлюбі є одна цинічна, але залізна деталь. Ви пройшли разом стільки дрібних побутових і фінансових апокаліпсисів, що це більше нагадує бойове братерство, ніж кіношну романтику. Перша дружина знає, як ти хропеш, що в тебе алергія на котів і що ти панічно боїшся стоматологів. Вона бачила тебе слабким, п’яним, дурним, розгубленим і бідним. Її вже нічим не здивувати.
Чоловіки часто тішать себе ілюзією, що «стара дружина» — це така зручна гавань, яка все пробачить і з посмішкою смирення чекатиме, поки він нагуляється. Звучить як марення з чоловічих фантазій минулого століття. Насправді вона не пробачає і не чекає зі сльозами. Вона просто дивиться на це все з легкою зневагою і розумінням твоєї тимчасової неадекватності. Перебіситься.
Повернення блудного папуги
І ось він повертається. З пакетом із супермаркету, якоюсь незграбною провиною в очах і питанням «а що у нас на вечерю?». Бо там, на волі, виявилося надто холодно, надто голосно і треба весь час щось доводити. А тут — старий улюблений диван і людина, якій не треба пояснювати, чому ти сьогодні мовчиш.
Жінки часто приймають назад. І ні, не через велику жертовність чи відсутність гордості. А тому що теж втомилися розпочинати все з нуля. Життя після сорока — це здебільшого пошук спокою, а не шекспірівських пристрастей.
Тому, якщо вже когось і несе в цю кризу середнього віку, головне — не палити мости. Бо рано чи пізно гормони вщухнуть, ілюзії розвіються, і єдине, чого по-справжньому захочеться — це щоб хтось рідний мовчки поставив перед тобою чашку гарячого чаю. Без зайвих питань.
Коментарі