8 викривальних фактів про гареми

В гарем йшли добровільно

Багато простолюдин продавали своїх красивих дочок в гарем. Черкешенки наспівували своїм маленьким дочкам колискову з такими словами: «Ось ти станеш дружиною султана, будеш усипана діамантами...» При продажу батьки підписували документи про відмову від своїх прав на дочку.

Якщо у купленої таким чином наложниці виявлялися фізичні недоліки, погані манери або ще які-небудь дефекти, ціна її різко падала і її батьки отримували менше грошей, ніж очікували.

В гаремі отримували освіту

Гарем був схожий на освітній центр. Наложниць навчали грамоті, теології, танцях, грі на музичних інструментах, етикету, красномовству і вміння підтримати розмову. І вже серед інших дисциплін було мистецтво доставляти насолоду чоловікові (як ти вже зрозумів, ця дисципліна могла ніколи не знадобитися).

Найкрасивішим рабиням, яких султан міг вибрати в дружини, доводилося особливо ретельно займатися: листи султанських жон які збереглися свідчать про їх високої освіченості. Отримавши статус дружини, вони засновували благодійні установи і навіть керували будівництвом мечетей.

Секс з султаном був рідкістю

Більшість наложниць проводило в гаремі все життя, навіть не побачивши свого повелителя. Незважаючи на те, що чоловічу силу султана придворні підлабузники звеличували до небес (за це їм платили), він був всього лише звичайний чоловік і задовольнити незліченні полки підопічних жінок не міг навіть при сильному бажанні.

Траплялося й таке, що султан взагалі не мав інтересу до протилежної статі. І тоді вже гарем цілком перебував у вимушеному целібат.

Життя в гаремі суворо регламентувалося

У гаремі була сувора ієрархія і жорстка дисципліна. Наложниці щодня отримували платню. Про них добре дбали, але і суворо карали за проступки.

Судячи за списком посад, гарем більше скидався на бюрократичну установу: у ньому були керівника служби протоколу гарему, берегині ключа від казни, відповідальні за винний льох. У XVIII столітті на «господарських» посадах перебувало 320 мешканок гарему і лише 15 рабинь офіційно числилися фаворитками султана.

Секс по п'ятницях — тільки з дружиною!

Казенщина поширилася і на таку неформальну сторону, як секс. Звичайно, султан міг розважатися з ким завгодно і коли завгодно (знову ж при дотриманні певного церемоніалу і бюрократичних формальностей), але тільки не в п'ятницю. Ніч з п'ятниці на суботу султани були зобов'язані проводити тільки з однією зі своїх дружин. Якщо падишах протягом трьох п'ятниць поспіль манкірував своїми обов'язками, дружина мала право звернутися до суду.

Оскільки у султана за законом могло бути від чотирьох до восьми дружин, щоб уникнути накладок одна з наложниць, подібно чергової по поверху в радянських готелях, вела «обліковий журнал», де ретельно фіксувала всі побачення зі своїми дружинами падишаха.

З гарему можна було звільнитися

Наложниця, на яку так і не впав вибір султана, після дев'яти років служби в гаремі мала право подати заяву про звільнення за власним бажанням і залишити гарем. Султан давав їй придане, будинок, допомагав знайти чоловіка і видавав документ, що підтверджував її статус вільної людини.

Не всі користувалися цим правом, вважаючи за краще безбідне життя в гаремі складнощів життя на волі. А деякі розпусні наложниці, вийшовши заміж, через деякий час розлучалися зі своїми чоловіками, пояснюючи це тим, що звикли отримувати більше задоволення в гаремі від чорношкірих євнухів.

Гарем був держапаратом

Гарем також був важливим, хоч і неформальним, державним органом. Відомо, що інший раз мешканки гарему мали такий сильний вплив на султанів, що навіть втручалися в державні справи.

А період з 1550 по 1656 рік і зовсім відомий під назвою «жіночий султанат»: в цей час ціла низка жінок справляла великий вплив на державні справи Османської імперії. Період, правда, ознаменувався поступовим занепадом держави, але, зрозуміло, це було просто збігом.

Стандарти краси гарему ставив султан

Ось, наприклад, султан Ібрагім I (1640-1648) мав слабкість до огрядним жінкам. Невільниць, які володіли видатними розмірами, розшукували по всій імперії і привозили в султанський гарем, де примушували вести малорухливий спосіб життя і об'їдатися солодощами, щоб вони одужали ще сильніше. Вага красунь гарему Ібрагіма варіювався в межах 114-220 кг. Улюблена наложниця Ібрагіма Шекер Пара («Цукор») була значною дамою вагою близько 230 кг.