Вона пробула в цьому небезпечному місці 10 жахливих днів

Елізабет Джейн Кокран народилася 5 травня 1864 року, але її більше знають як журналіста на ім'я Неллі Блай, передає Ukr.Media .

Вона виросла в штаті Пенсільванія. Її батько помер, коли вона була молодою, і після його смерті Елізабет почала допомагати своїй матері і 14 братам і сестрам. Вона рано почала працювати.

Єлизаветі не подобалася ідея, що жінки можуть приносити користь суспільству, сидячи вдома, тому вона вирішила змінити ситуацію в цьому плані.

Редактор місцевої газети запропонував Елізабет постійну роботу і дав їй псевдонім: Неллі Блай.

Неллі Блай стала писати про жіночи проблеми і права жінок, що було незвичайним в той час, оскільки статті, призначені для жінок, зазвичай стосувалися модних, громадських і садівничих порад.

Елізабет часто писала матеріали слідчого характеру, де вона анонімно потрапляла в такі місця, як потогінні цеха, щоб виявити погані умови, в яких працювали жінки.

Але через деякий час редактори Єлизавети перевели її на жіночі сторінки, і вона вирішила залишити Піттсбург для отримання більших можливостей у Нью-Йорку.

Життя у великому місті почалася важко. Елізабет чотири місяці була без роботи. Але потім їй вдалося влаштуватися на роботу в газету «New York World». Одне з перших завдань полягала в тому, щоб написати про сумнозвісну психіатричну лікарню.

У жіночий божевільний будинок на Острові Блеквелла стороннім вхід був заборонений, і не було іншого способу дізнатися, які умови були там, як прикинувшись психічно хворою жінкою.

Таким чином, з обіцянкою бути звільненою через 10 днів, Елізабет взяла найважче завдання свого життя.

Але навіть незважаючи на те, що вона знала, що це буде жахливо, Елізабет ніколи не могла собі уявити, що це буде настільки жахливо.

У лікарні було в два рази більше пацієнтів, ніж будівля могла утримувати. Харчування складалося з сухого хліба, зіпсованого м'яса, рідкого бульйону і брудної води. Всюди були щури.

За словами дівчини, умови в лікарні були настільки поганими, що цього було достатньо, щоб зробити людину божевільною.

Крім того, Елізабет зустріла там кількох жінок, які не були психічно хворими, але були просто бідні чи не могли говорити по-англійськи.

Пацієнти піддавалися жорстокому поводженню, їх били, зав'язували і купали у крижаній воді.

Лікарі відмовлялися вірити пацієнтам, які скаржилися на ці умови, а ті, хто скаржився, були покарані.

Жінкам, які були насправді психічно хворими, не була надана допомога, якої вони потребували.

Як і було обіцяно, через 10 днів Елізабет звідти вийшла.

Після того, як Елізабет опублікувала сенсаційну книгу «Десять днів у божевільному домі», ситуація з пацієнтами значно покращилася після втручання місцевої влади.

Елізабет прославилася по всій країні. Вона продовжувала писати важливі для суспільства статті, які допомагали робити значні зміни в країні. Вона продовжувала писати про бідність, політику та інших питаннях, про які раніше жінки не знали.

Елізабет надихнула багатьох молодих жінок, перш ніж померла від інсульту в 1922 році у віці 57 років.