Це не мій син, — кричала жінка

Віка вийшла заміж за Аркадія зовсім недавно, двох років ще не пройшло. І всі ці два роки на неї косо дивилися всі — починаючи від колишних шкільних друзів, закінчуючи далекими родичами, інформує Ukr.Media.

Ще б, адже провінційна дівчина примудрилася вискочити за столичного олігарха вдвічі старше її.

А Віка закохалася в Аркашу, як кішка. І не знала вона спочатку, що він володіє акціями та заводами. Познайомилися вони на ранковій пробіжці в парку.

Чоловік виявився приємним співрозмовником, і їм обом було приємно бігати разом. Тоді Віка не знала, що неподалік біжать Аркашині охоронці.

Якось все само собою закрутилося і закінчилося все весіллям. Супроводжуваної косими поглядами людей. Але дівчині на все це було наплювати. З нею був коханий, а решту вона переживе.

Незабаром Віка завагітніла. На узд лікар оголосив щасливим батькам, що вони чекають спадкоємця. Вони обидва були на сьомому небі від щастя.

В термін народився міцненький хлопчина, якого було вирішено назвати Павлом в честь Аркашиного батька. На виписці сина дали на руки батькові, і окрилені молоді батьки поїхали додому.

А вдома Віка, яка взяла немовля на руки, раптом закричала: “Це не моя дитина! Де мій син? Це не моя дитина!" Аркадій вирішив, що у дружини післяпологова депресія, викликав лікаря і той поставив жінці заспокійливе. Але на наступний день Віка твердила все теж, відмовляючись годувати сина.

Аркадій було хотів відправити дружину в психіатричну клініку на лікування, але його насторожили аналізи дітини. У юнака не було поганого згортання крові, яка в ста відсотках випадків передається від батька до сина.

Тест ДНК підтвердив чуття матері — дитина була не їх. Але де тоді їх син? Аркадій підключив усіх, кого тільки можна було.

І перед ним відкрилася страшна правда — його права рука, Геннадій Сорокін, домовився з дитячою медсестрою, яка змінила їх сина на відмовника. А їх дитину Сорокін забрав з метою заволодіння потім усім майном Аркадія.

Малюка повернули матері. Віка наче виринула з болота безвиході, яке засмоктувало її. Її кровиночка поруч. Але як же та, інша дитина, яка тепер нікому не потрібна...

Але ні, не правда, він був потрібен їм. Вони вирішили, що де один малюк, там і два. А два сина — це подвійне щастя...