Мати залишає однорічну дитину в покинутому будинку, а через 10 років вона повертається ...

Трохи більше 10 років тому в Ярославській області, неподалік від Москви, сусіди почули плач, який долинав з покинутого будинку. Спочатку люди проігнорували дивні звуки, але через тиждень все-таки вирішили перевірити будинок, інформує Ukr.Media.

Увійшовши всередину, люди прийшли в жах: вони виявили налякану однорічну дівчинку, яка сиділа в кутку одній з кімнат. Протягом тижня дитина перебувала там на самоті, без їжі і води. І, якби мешканці селища не знайшли її, вона, напевно, б померла.

Маленьку дівчинку по імені Ліза Вербицька негайно доставили в лікарню, де лікарі діагностували у неї перелом стегна, сильне виснаження і зневоднення.

У Лізи були проблеми розвитку, пов'язані з травмою, отриманою в дитинстві. Вона не могла пережовувати їжу, дуже боялася гучних звуків, і повільно вчилася ходити.

Після лікування в лікарні влада міста мала намір визначити Лізу в дитячий будинок, а потім знайти їй прийомних батьків. Однак у стаціонарі на Лізу звернула увагу жінка по імені Інна Ніка, яка дуже полюбила дитину.

Інна цілодобово перебувала в лікарні, доглядаючи за своїм хворим сином. Одного разу вона почула плач з сусідньої палати, заглянула туди і побачила Лізу. З того дня Інна постійно відвідувала дитину, приносячи їй одяг, їжу та іграшки.

Одного разу, коли Інна в черговий раз зайшла до Лізи у палату, малятка там не виявилося. Незабаром Інна дізналася, що дівчинка досить зміцніла для виписки з лікарні, тому її відвезли в дитячий будинок. У Інни вже було двоє синів, і до цього жінка ніколи не думала про удочеріння. Але в той день, коли Лізи не виявилося в палаті, Інна зрозуміла, що не може жити без неї.

«Я попросила адресу дитячого будинку, в який її відвезли, і, як тільки з'явилася можливість, відразу поїхала туди. Я навіть не пам'ятаю, як добралася туди», — розповідає Інна.

Незабаром жінка подала документи на удочеріння Лізи, і через якийсь час дівчинці дозволили жити з родиною Інни, в якій її оточили турботою і любов'ю.

Ліза розвивалася не так швидко, як інші діти, було ясно, що позначаються травми, отримані в дитинстві. Але Інна була сповнена рішучості зробити для маляти все, що тільки можливо заради її щасливого майбутнього.

Інна вирішила віддати Лізу на уроки танців, сподіваючись, що музика надихне її і допоможе розвиватися як фізично, так і розумово. І це спрацювало. Завдяки танцям, в поєднанні з любов'ю і турботою прийомної матері, Ліза перетворилася у здорову й щасливу дитини.

Коли дівчинка почала ходити до школи, ніхто не міг повірити, що це та сама дитина, яку батьки кинули помирати в брудному покинутому будинку.

Проте існувала ще одна проблема. Ліза була темношкірою представницею циганського населення, тому їй довелося зіткнутися з забобонами щодо зовнішності. У школі діти постійно дражнили її, а на вулиці перехожі часто витріщалися на Лізу, як на якусь дивину.

Ліза намагалася не звертати уваги на образливі слова і недобрі погляди в свою сторону. «Вона зовсім не соромиться своєї зовнішності. Коли вона була маленькою, я казала їй: «Люди завжди дивитимуться на тебе — будь готова до цього», — розповідає Інна.

Інна завжди вчила дочку не звертати увагу на грубі та образливі слова. На сьогоднішній день Ліза є успішною дівчинкою-підлітком, яка виграє конкурси талантів і краси, а також працює в якості моделі.

Погодьтеся, сильний контраст з тим, як починалося її життя!

Після того, як історія Лізи отримала розголос і про неї стали писати засоби масової інформації, про неї раптом згадала біологічна мати, Жанна Вербицька. Однак прийомна сім'я Лізи відхиляла всі її прохання про зустріч.

Дивно, як любов і турбота можуть змінити життя людини, давши можливість почати все з чистого аркуша.