З втратою зору життя не закінчується: історія сліпого скейтбордиста. Історія хлопця, який втратив зір, але не втратив віру у життя.

Марсело Ласарді тепер частіше кличуть як «Незрячий їздець» (The Blind Rider), адже вважають, що таке прізвисько дуже влучно віддзеркалює його особистість. Марсело втратив так рано і шкидко зір не зі своєї вини, інформує Ukr.Media.

Діагноз. Фінал. Але ні - він крок за кроком переступав через себе і навчався тому, що багато не зможуть зробити і за все життя.

З втратою зору життя не закінчується: історія сліпого скейтбордиста. Історія хлопця, який втратив зір, але не втратив віру у життя.

Він уродженець Аргентини, але сьогодні живе і катається на скейті в Сантьяго-де-Компостела, Іспанія. Марсело ледь виповнилося 18 років, коли в правому оці з'явилася підозріла пляма. Лікарі його «обрадували» - у вас оптична нейропатія Лейбера, захворювання спадкове генетичне. Наздогнало, так сказати, а ліків не існує, ми ж не в казці живемо. Дуже швидко праве око хлопця повністю осліпло і він вже був змирився з цим, коли та ж проблема почалася і з лівим. Час промайнув так швидко, що Марсело не встиг отямитися, як опинився у темряві. Кінець.

Депресія була такою сильною, що Марсело навіть не міг накласти на себе руки - для цього потрібно хоч щось зробити, а він не міг нічого. Його врятував друг батька, який буквально витягнув хлопця на вулицю: не сиди на місці, ходи, вчися жити заново! До того моменту він трохи освоїв скейтборд і завів приятелів на майданчику для трюків, тому Марсело вирішив знову стати на дошку. Гірше не буде, тому що все, що буде - воно буде краще, ніж сидіти в темряві і скиглити від безсилля. І він поїхав.

Незрячий їздець орієнтується на слух - он там хтось впав, тут стрибнув, скрипнуло колесо, прошуршали камінчики. Так він визначає, куди їхати, а тростина допомагає розпізнати перешкоду. Тіло легко балансує саме і якщо не втрачати орієнтацію в просторі, виконувати трюки... не складніше, ніж в перші рази зрячим. У катанні на скейтборді, на відміну від футболу або гольфу, немає правил, але є багато навантажень, спілкування з іншими їздцями і живе дійство. Все те, що допомагає відчувати себе людиною, а не інвалідом, говорить Марсело.

Сьогодні Марсело пізнає по звуку кожен спортивний снаряд на майданчику, може розрізнити самі скейтборди окремих людей і їздить так впевнено, як ніколи в житті. Часом він іронізує над ситуацією і каже, що йому судилося осліпнути, щоб навчитися чогось по-справжньому нового і цікавого. Життя триває!