Рада ЄС ухвалила оновлену газову директиву Євросоюзу. Після вступу директиви чинності у країн-членів ЄС буде дев'ять місяців на адаптацію законодавства до нового закону.

Згідно з процедурою Євросоюзу, директива затверджується радою після її схвалення Європарламентом. Вона набуде чинності через 20 днів після публікації в "Офіційному журналі" Євросоюзу. Протягом 9 місяців держави-члени ЄС повинні адаптувати свої відповідні національні законодавства до нового європейського закону, інформує Ukr.Media.

Європарламент проголосував 4 квітня за оновлену директиву, що поширює правила газового ринку ЄС на трубопроводи, прокладені з країн, що не входять в Союз, в тому числі Nord Stream 2 ("Північний потік — 2"), який має простягнутися з Росії до Німеччини.

"Це кінець ери монополії на європейському газовому ринку, монополії, яка загрожує підвищеними цінами, або просто перекриттям крана", — наголосив, представляючи членам Європарламенту законопроект, доповідач з цього питання, голова комітету ЄП з промисловості, досліджень та енергетики Єжи Бузек.

Оновлена директива передбачає, що частини трубопроводів, що йдуть з третіх країн, прокладені по території ЄС, включаючи територіальні води, повинні будуть відповідати вимогам, які застосовуються до внутрішніх трубопроводів ЄС.

Серед головних вимог — поділ компаній-постачальників газу і компаній, що транспортують його, доступ до труб інших операторів, прозоре регулювання тарифів за прокачування. Це означає, що компанія-оператор "Північного потоку — 2" повинна бути незалежною від "Газпрому", а 50% його пропускної потужності повинні резервуватися для альтернативних постачальників. Винятки можливі, але тільки зі схвалення Єврокомісії.

В ЄС природний газ в основному використовується для опалення будинків і вироблення електроенергії. Їм забезпечується четверта частина загального енергоспоживання. Багато країни ЄС залежать від імпорту газу. Понад 70% його імпортується, і очікується подальше зростання імпорту, повідомлялося у матеріалах Європарламенту.

За даними за третій квартал 2018 року, головним постачальником газу в ЄС була Росія (47%), за нею йшли Норвегія (34%), Алжир і Лівія (разом 8,6%). Основний маршрут постачання російського газу лежав через Україну (майже половина всього обсягу), потім слідували трубопровід з Ямалу через Білорусь (близько 20%) і Nord Stream 1 ("Північний потік — 1", 30%). 89% газу імпортується в ЄС по трубах, решта — на суднах.