Пілот і пасажирка літака, який впав посеред океану, знімали на камеру все, що з ними відбувалося

Пілот 34-річний Девід Леш зняв серію неймовірних відео про те, як він і його подруга Кайла вижили після того, як 20 серпня його літак впав в океан близько Каліфорнії, інформує Ukr.Media.

«Ми збиралися пролетіти над мостом Золоті Ворота та провести цілий тур по затоці», — розповів Девід про свої плани.

Девід сказав, що купив свій літак всього кілька тижнів тому. За словами чоловіка, літак впав, тому що втратив всю потужність, і йому не вдалося знову запустити двигун.

Друг Леша Оуен Лейпельт, зняв момент, коли двигун нового літака вийшов з ладу, і той упав у воду. Оуен попередив берегову охорону США про інцидент.

«Ніякого удару не було. Ми були в повному порядку, — розповідає Девід. — Відразу ж відкрили двері. Я схопив свій телефон, узяв щось, щоб плисти, і ми стояли на крилі, поки літак летів. Приблизно 30-40 секунд».

Девід записав момент, коли він і Кайла піднялися на крило літака. Після того, як судно затонуло, він продовжував відеозапис.

«Що було по-справжньому дивним, так це те, що на місці події був ще один літак, який швидко відреагував, — сказав лейтенант Джошуа Мерфі. — Він звернувся до авіадиспетчерської служби та знав, як зв'язатися з агентом повітряно-десантної берегової охорони та швидко привести нас на місце».

Девід і Кайла провели у воді близько 40 хвилин, і весь цей час вони знімали свій незвичайний досвід. На відео вони здаються веселими, сприймаючи подію з гумором. Але невдовзі чоловік почав скаржитись на холод і медуз.

«Приблизно через 20 хвилин я почав досить сильно замерзати, — повідомив Девід. — Медузи жалили нас весь час, поки ми були там».

Оуен сказав, що йому ніколи не було так приємно чути голос Девіда по телефону, коли той подзвонив йому через 10 хвилин.

Леш продовжував записувати, як команда рятувала його і Кайлу, повернувши їх благополучно на землю. Обидва були доставлені на станцію берегової охорони США в міжнародному аеропорту Сан-Франциско.

«Як би жахливо це не було, це могло бути й гірше, — сказав старшина Микол Салліван. — Це було справді диво».